Мельник Богдан

З ранку в квартирі була не просто тиша — вона була напружена, важка, наче перед грізою. Не спокійна тиша

На сходовці пахло варениками й старими книгами. Цей знайомий вечірній аромат пробирався крізь щілини

На запізно Дмитро сидів на лавці біля зупинки, спостерігаючи, як машини повільно повзуть мокрою дорогою.

Тіні на кухні Коли Ярослав втретє побачив на столі шматок грушевого пирога, якого він точно не приносив

**Щоденник сторож Мар’яна Ткаченка** Мар’ян з’явився на заводі з першими заморозками. Ніхто не знав

У тісноті, та не в образі — Соню, ну нічого страшного, трохи потеснишся. Це ж твоя рідна сестра, — у

**Вибор неминучий** Марійка здригнулася від різкого оклику: — Гей, паршивче! — Віктор заніс над цуценям

— Ну, я пішов… Оленко. — Іди. — Я йду, Оленко, чуєш? — Іди, Васю, іди. Лише коли двері за Васем

Вікно, де більше ніхто не чекає Він відчув щось не те не одразу, але десь глибоко все натякало: у цій

Коли мовчання стало голоснішим за слова Ранок був холодним, наче осінь вдерлася до міста без попередження.