Мельник Богдан

Він залишив листа у бардачку своєї старої машини… і цим змінив моє життя. Минулий рік був особливо важким.

Він назвав мене просто перукаркою перед своїми друзями. Я змусила його відчути, що таке — бути приниженим.

14 травня Сьогодні я пишу цю сторінку свого щоденника з гіркотою в душі. Мене звати Марія. Мені 62, і

Четверта година ранку. За будинками почав гавкати пес. До п’ятої його лай став ще голоснішим.

Вона збрехала, що вагітна, щоб утримати чоловіка. Але на святкуванні перед пологами все розкрив лікар

Я, Оксана, ніколи не думала, що стану «тією самою» – коханкою. Та доля була неласкава до мене в коханні.

Сергій Петрович був старим холостяком. Жив собі та й жив — самотність його не бентежила. Працював, як

Вероніка Кирилюк була жорсткою в спілкуванні. Скільки її знали колеги, вона завжди різала правду-матку.

Три роки минули з того дня, як мій син Дмитро привів до нашого дому нову дружину з двома дітьми.

Мені сімдесят років. Я самотня, як пень у полі. Стала тягарем для власної доньки. — Донечко, приїдь увечері…