Автор: Мельник Богдан
Вадиме, ти чув, що я кажу? Тільки-но мама подзвонила, а вона вже продає будинок! Продає будинок, Вадиме!

Зоряна захопила мою квартиру без запрошення, і я кинула її речі в коридор. Чиї то черевики в коридорі?

От жінки отримав зібраний чемодан з речами «Не вір ті дурниці!». Тоді Одарка вперше задумалась про відеокамеру.

Я сказала нареченому, що мешкаємо в орендованій квартирі, а насправді це моя власна квартира.

Колись давно, коли ще памʼять моя була свіжою, я, Марія Іванівна, дивилася, як мій син Олег Коваленко

Дорога тещо! Мені шкода, що я не можу називати тебе мамою, як мріяла, коли ми познайомилися і коли твій

Турбота про старих людей це як дивний сон, у якому все одночасно реальне і фантастичне. Мій старший брат

Родичі зявились саме тоді, коли я збудував будинок на березі Чорного моря. Я народився в крихітному селі

Ранок. У сусідніх будинках ще сідали останні вогники, а Андрій уже сидів за столом у своїй однокімнатній

Дідусю, подивися! Олешка притиснула ніс до вікна. Песик! За ґанком металася сорокачорна дворняга, втричі










