Гриценко Іван

**Щоденниковий запис** Мені було десять, коли я зрозумів, що ті, хто дарує життя, не завжди залишаються в ньому.

Моя матір вдає, що хвора, щоб не працювати, і живе за наш рахунок. Вона ніколи не мала найменшого бажання

Родичі винесли коробку з кошенятами просто на вулицю. Коржі мовчки пішов за ними і рішуче відмовився

Ніколи не забуду того дня, коли знайшла плачучу дитину у візочку біля дверей сусідки Ліни. Вона була

Він відмовився одружуватися на вагітній дівчині. Мати його підтримала, а батько став на захист майбутньої дитини.

Той день залишився в моїй памяті, як важкий сон, що ніколи не розвіється. Якщо мати не житиме з нами

Це не мій син», холодно промовив мільйонер, його голос лунав у мармуровому холі. «Забирай свої речі та

Дмитре, ти впевнений, що все взяв? Може, перевіриш ще раз? гукнула я, зупинившись перед закритими дверима ванної.

О, Соломіє, привіт! До мами завітала? гукнула сусідка з балкона. Добрий день, пані Галино. Так, до мами.

Мама певна, що моя дівчина зі мною лише через квартиру. Ми з мамою мешкаємо у великій трикімнатній квартирі