Гриценко Іван

Катерина розчиняла очі у світі, який став розмазаним, дивним, ніби переплетеним нитками старого рушника

Свекруха подзвонила мені й каже: «Забіжи до нас буквально на пару годин, трішки допоможеш із підготовкою

Ти без сімї, лиш клямку на хаті сестрі, їй зараз важче, сказала мені колись мама. Тобі легше перечекати

Я одружився на жінці з маленькою дитиною. Минуло вісімнадцять років, і вона пішла від мене.

Я довго плакала.Не тихо, не стримано а так, як ридають ті, хто надто довго тримав у собі біль.

Згадую, як одного суботнього післяобіду, який тепер здається далеким від сьогодення, зявився мій колишній.

Я ніколи й подумати не міг, що пять хвилин очікування можуть змінити моє життя. А саме так і сталося.

День, коли бабуся вийшла заміж за сина чоловіка, котрий колись залишив її під вівтарем. Моїй бабусі 89

Потрібно було мені пятнадцять років, щоб збагнути: наш шлюб схожий на ту абонементну у спортивний зал

Деньник.ПРИЧЕП.Як же я втомився від постійних тусовок, від безглуздих короткочасних стосунків, від безкінечних побачень.