Гриценко Іван

Мені сорок років, і двічі я стояла на порозі шлюбу. Не тому, що не кохала а тому, що кожного разу розуміла

Галина поспішно повернулася з базару додому, натомлена, але з полегкістю відразу розклавши покупки по кухні.

Чуже щастя Я сидів у себе на городі, весна цього року настала рано ще лише кінець березня, а вже весь

ВСІ МИ ЇЇ ОСУДЖУВАЛИ Олеся стояла в соборі і тихенько плакала. Це вже тривало хвилин пятнадцять.

Олеся весь день метушилася по хаті: підмітала, мила підлогу, ліпила вареники, готувала на стіл кутю та мясо.

Відчепися від мене! Я ж ніколи не обіцяв тобі одруження! І взагалі, хто знає, чия це дитина!

Коли я була у відпустці в Одесі, мама несподівано подзвонила мені. Вона була у відчаї, її голос тремтів

Ні, їхати тепер зовсім не треба. Поміркуй, мамо. Дорога неблизька, ціла ніч у поїзді, а ти ж не молода вже.

Та ти ж не кохала мене. Без кохання за мене заміж пішла Зараз покинеш, як захворів я Не покину!

Бабцю Олю! крикнув Матвій, хрипким голосом переповненим тривоги. Хто вам дозволив тримати вовка в нашому селі?