Мені вже набридло, що ви приходите до нас кожні вихідні! Мабуть, у кожного траплялася така людина, яка
Олеся стояла перед розчиненим холодильником, обпершись руками об скроні. Її чоловік знову все зїв.
Я приїхала в гості, сумувала за тобою, але діти стали чужими Батьки завжди турбуються про своїх дітей.
Потісніться, ми тут поживемо років з десять Свекруха трохи помовчала, а потім сказала: Ой, Даринко, Марічка
Ми переїжджаємо у вашу квартиру В Катерини гарна квартира у центрі свіжий ремонт, заходь і живи!
«Невже це справедливо, що твої діти матимуть свої квартири, а мій син – ні? Давай купимо йому житло в кредит!»
Останнім часом мій чоловік Антоній почав казати, що мої діти мають квартири, а його син залишиться без власної оселі, тому треба подумати, як організувати йому житло. Я поясню: мої сини — це наші спільні діти з Антонієм, а його син — від першого шлюбу.
Чому я маю перейматися квартирою для його сина? Так, я знала про попередній шлюб Антонія і не поспішала заміж. Ми три роки жили разом до весілля. Я уважно спостерігала, які у нього стосунки з колишньою і їхнім сином. Згодом у нас народилися двоє синів.
Я задоволена Антонієм і як чоловіком, і як батьком. Він піклується про нас, гарно заробляє, хоч сварки – нормальне явище для всіх родин.
Ми мешкали в квартирі, яку я отримала у спадок від батька, після розлучення моїх батьків. Мама вийшла заміж вдруге, дітей у другому шлюбі не мала.
Антоній із першою дружиною жили тільки в орендованих квартирах, все життя безуспішно збирали на іпотеку. Після розлучення колишня дружина повернулася до батьків, Антоній – орендував житло.
Після нашого одруження він переїхав до мене. Ми не з’ясовували, чия квартира – жили, робили ремонти разом, купували меблі. Але півтора року тому померли обидві мої бабусі, і я отримала у спадок їхні квартири.
Поки мої хлопчики маленькі, вирішила здавати ті квартири в оренду. З часом кожен із синів отримає по квартирі. Зараз гроші за одну квартиру віддаю мамі на доплату до пенсії, доходи від іншої – додаю до своєї зарплати.
Чоловік не втручався: вони все одно не його. Я одразу сказала, коли діти виростуть, кожному буде по квартирі. Він погодився, питання було закрите.
Несподівано чоловік заявив:
– Мій син вже закінчує школу! Йому треба думати про майбутнє!
Я здивувалась, але слухала далі.
– Твої діти вже мають квартири! А мій син – ні! Давайте купимо йому квартиру в іпотеку! – виголосив Антоній.
Я була шокована й запитала, чому наші діти раптом стали тільки моїми. Чоловік попросив не чіплятися до слів.
– Але мій син нічого не успадкує! Я хочу, щоб у нього теж було житло!
– Правильно, що дбаєш про сина! Але він має батьків. Чому цим не займається твоя колишня дружина?
Чоловік пояснив: колишня дружина мало заробляє, її батьки допомагають, а він сам не витягне іпотеку. Але якщо я погоджуся допомогти, все вдасться. Виявляється, я маю погодитися на іпотеку для сина Антонія, записати квартиру на нього та разом виплачувати кредит.
Він каже: «В нас дві хороші зарплати й дохід від оренди! Ми дамо раду!»
Можливо, але доведеться багато економити – і відмовитись від відпусток, моря, радості для своїх дітей заради доброго імені Антонія як батька?
Я б зрозуміла, якби він усім нашим дітям забезпечив житло – але я зробила все сама, а чоловік ні до чого. Чому я повинна оплачувати чужу іпотеку?
Я відразу сказала: якщо це так важливо, хай твоя колишня бере іпотеку, а кредит погашає аліментами!
– Я не братиму в цьому участі!
Чоловік образився і тиждень не розмовляє зі мною. Шкода, що він мене не розуміє. Це ж виглядає неправильно, що твої діти матимуть квартири, а мій син залишиться ні з чим. Давай і йому
Слухай, у мене для тебе історія зі свого життя така, знаєш, по-нашому, щира. Нещодавно я зустріла знайому
Передумав одружуватися Як зараз пам’ятаю ті часи, коли Ярема допізна засиджувався в університетській
Дитина для моєї подруги Запис у щоденнику Лілії Коваль Коли наближався кінець моєї вагітності, мій молодший
Примітив чужу жінку Під час спільного життя Дудник виявив себе людиною слабкодухою і безвольною.
