Гриценко Іван

Сьогодні я згадав, як дорогий нам тато, хоч із братом ми давно дорослі. Ми з братом вже маємо свої родини

Жовтневий вечір: як родичаність розвіяла матерін сподівання У невеличкому містечку під Житомиром Олена

Холодний прийом: як мо́рі з родинним застіллям розбилися об байдужість сватов В невеликому містечку під

Шість років ми з Олегом збирали на власне житло, відмовляючи собі майже у всьому. І ось, нарешті, у нас

«Я більше не можу жити з бабусею чоловіка. Це справжня каторга!» Іноді мені здається, що я живу не у

“Чому мене не запросили?” — ображається свекруха, а я застрягаю між почуттям провини й роздратуванням

Часто дивлюсь на себе збоку й не розумію, як дійшла до такого — як вийшла заміж за чоловіка, який у тридцять

Досі не віриться, як я допустила це. Як могла не помітити за зовнішньою стриманістю й тридцятьма вісьмома

Він просто хотів усиновити сина колишньої дружини. А виявилось — це його рідна дитина… Коли Марійка пішла

Оксана й Ігор вечеряли, коли вхідні двері різко відчинилися, і в квартиру буквально ввірвалася його мати