Гриценко Іван

Колись давно, коли ще Дніпро виблискував під сонцем, а в селі під Київським борщем жило моє велике родинне

СТЕРПИТСЯСЛЮБИТСЯ Жанна вирвалася на сході літака і, ніби торнадо, вигукнула: Едику! Я тебе кохатиму завжди!

Світлано, нам їсти треба! Досить вже лежати! недоволений голос чоловіка лунав над вухом.Голова розбита

Дорогий щоденнику, Моя мама, Ганна Петрівна, виховувала мене одна, і, доки я памятаю, я була для неї

Повернутись у той самий вальс, немов двадцять років тому, неможливо не захоплюватись. Ти згадуєш наш

«Вибач, мамо, не змогла їх залишити», шепнув мій син, коли приніс додому двох новонароджених близнюків.

Весілля скінчилося, гості роз’їхалися, а дочка переїхала до чоловіка. У квартирі стало порожньо.

День 1. Я Чарлі, лабрадоркобель, який розтоплює серця всіх навколо. Часом я жартую й зубами торкаюся

Коли є рід, то є й клопіт стародавня українська приказка. Марічка, дочко села на Полтавщині, ще в дитинстві

Доброго ранку, кохана.Як і завжди, він прокинувся за хвилину до дзвінка будильника. Звичка зі служби