Гриценко Іван

“Я не плакала, а просто дивилася йому в вічі…” — історія бабусі з харківського будинку

У сні, де час пливе, як річка, а спогади — мов казкові птахи, розповім вам історію про Марійку та її

Ой, діточки, слухайте стару… Хоч у будинку для літніх і тихо, але ця тиша нагадує мені, як колись

Ой, діточки мої… послухайте, як буває, коли життя викидає тебе з рідного дому, та ще й кидає у чужі стіни

Ой, дитинко, сідай ближче, розповім тобі казку, яку тут, у будинку літніх, мені шепнула сусідка по кімнаті.

Ой, дитинко, сідай ближче, розповім тобі казку, яку мені тут, у будинку для літніх, сусідка по кімнаті

**Спокута** — Соломіє, у тебе таке насичене життя, що можна серіал знімати, — казала Оксана своїй подрузі

Щоденниковий запис Сьогодні згадала історію, яку мені розповіла сусідка у будинку для літніх.

**Клич душі** «Наступний!» — голосно сказала медсестра, коли з кабінету лікаря Дар’ї Олександрівни вийшов

**Щоденниковий запис** — Ти ще тут? Виходьте з моєї квартири, я тепер дружина вашого чоловіка!