Автор: Гриценко Іван
— Що означає відмовитися від частки? — голос Марії затремтів. — Надія Степанівна, це ж спадщина мого чоловіка!

“Друга — не значить зайва” — Мамо, я не хочу йти до бабусі! — верещала семирічна Оксана

Субота з ріднею — Але не треба мені зараз розповідати про дієту! — обурено вигукнула Оксана, розмахувала

— Ти збожеволів, Денисе! Це моя кімната! — Віктор Іванович стояв у дверях, стискаючи в руці ключі, і

“Годі плакати — дій!” — Оленко, ну скільки можна! — лунав із коридору голос сусідки. — Знову сльози?

— Ганно Петрівно, ви зовсім з глузду з’їхали?! — голос завучки Людмили Степанівни різко розтяв тишу методичного кабінету.

Він один мене розуміє — Що у нас на обід? — запитав Дмитро, вдихаючи повітря. — Щось готуєш?

Як завжди, ярмаркові майданчики в Вінниці були занадто голосними, липкими й великими для такої тихоні

— Мамо, тільки не кажи, що забула! — скрикнула Оксана, влітаючи у передпокій і скидаючи з плечей шкіряну сумку.

Щодня зранку 29-річна Ярина Коваль зав’язувала свою вицвілу блакитну фартух і зустрічала відвідувачів










