Гриценко Іван

— Ну чого ти надулась? Побачиш, тобі там сподобається. Море, пляж, сонце… — казала Оксана й тривожно

19 листопада На дворі було холодно та вітряно. Оля бігла зі школи, щоб не замерзнути. З рота йшов пара

Я вже підходила до дому, коли в сумці задзвонив телефон. Я дістала його та відповіла братові.

**Щоденниковий запис** Сьогодні прокинувся пізно — спішити нікуди. Сім років на пенсії, доглядати ні за ким.

Бабця навчила його уроку, який він не забуде ніколи Наша бабця завжди була опорою родини. З теплим серцем

Оксана приїхала до будинку своєї свекрухи на тридцять хвилин раніше і випадково почула слова чоловіка

Я знепритомніла на родинному зборі, тому що чоловік не допомагає з новонародженим, щоб я могла поспати

— Ну що, у Дмитрика все гаразд. Виписую в садочок. — Лікарка простягла Олені довідку. — Не хворій більше, синаху.

Ой, слухай, я тобі розповім одну історію… У місті майже весь сніг уже зник, на тротуарах пісок

– Доброго ранку, матусі. Як ваші справи? – Ранкової пори у палату післяпологового відділення увійшла