Автор: Гриценко Іван
Привіт! Я знав, що ми колись обов’язково зустрінемось… Рік тому Тарас їхав з роботи й раптом побачив її.

—Добрий день. Я дружина Юрка. Можна зайти?.. Тиждень Київський медичний університет гув перед майбутніми

По всьому винний дощ Другу половину дня небо затягло хмарами, а до вечора заморосив дощ. Навесні вулиці

Донька для себе Оксана увійшла в квартиру й прислухалася. Швидко скинула плащ, туфлі й одразу пішла у

Ти погана. Я піду до тата Щодня люди минають один одного, і між ними — нічого. Аж поки одного разу вона

Кличте Олену, будь ласка… Зранку Наталі відчувала, що сьогодні станеться щось незвичайне. Хоча все важливе

Жінка років із сімдесят зайшла до крамниці з одягом. Вона була з нечесаним волоссям, у старому одязі

Голод стискав їх, але він, кожну ніч, під місяцем, ховав мішечок борошна, який врятував їхні життя.

Одинока жінка з “причепом” Ганна виховувала сина сама. Чоловік пішов від неї більше десяти

Коли серце веде Олеся вийшла з кабінету, побачила, що під’їхав ліфт, і люди почали заходити всередину.










