**Щоденник** Сьогодні зранку знову спостерігала за сусідкою Ганною Михайлівною, яка розвішувала білизну у дворі.

1 січня — Мамо, ти зовсім з‘їхала?! Які свахи?! — скрикнула Оля в трубку, ледь не випустивши телефон з рук.

Колись, у давні часи, жила собі жінка без статусу. Оксана підійшла до дзеркала у передпокої, погладила

У давні часи, коли Київ ще був серцем України, жила собі жінка на ім’я Оксана. Вона стояла перед

Дощ стукав по даху маленької хатини, коли Олена Іванівна почула несміливе постукування у двері.

— Годі! Досить! — Галина шпурнула ганчірку в мийку так, що бризки розлетілися по всій кухні. — Більше не можу!

Три дні без дзвінка Марічка Іванівна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася

— Годі! Досить! — Оксана кинула ганчірку в раковину так, що бризки розлетілися по всій кухні. — Більше не можу!

Тиша серед своїх — Мамо, ну годі тобі переживати! — з досадою кинула Соломія, навіть не відірвавшись

Вона сказала «так» Ольга Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти.