Без категорії
0131
Коли ж ми зберемося за вечерею?
— Коли вечеря буде готова? — Коли ти її приготуєш, тоді і буде. Тетяна Петрівна випускає окуляри.
ZigZag
Без категорії
016
Де світло не проникає
Там, де світла не доходить У найхолоднішій зими, у замерзлому і голодному серці київського гетто, молода
ZigZag
Без категорії
06
Мій живіт гарчав, мов бездомний собака, а руки замерзали. Я йшов тротуаром, розглядаючи освітлені вітрини ресторанів, де аромат свіжоприготованої їжі шкодував більше, ніж холод. У кишені не було жодної монети.
Шлунок гуркоче, як голодний пес на вулиці, а руки вже майже замерзли. Я йду по тротуару Київської площі
ZigZag
Без категорії
07
Для них я була соромом… Сьогодні вони молять про мої крихти.
Для них я був соромом, сином із засмальченою шкірою і грубими руками, що нагадували їм про багнюку, з
ZigZag
Без категорії
028
«Ви святкуєте, а ми в життєвій прірві»: Моя пенсія, моя родина, мої випробування
—«Ти насолоджуєшся, а ми гірко боремося»: моя пенсія, моя сім’я, мої муки Слова Онути звучать у голові
ZigZag
Без категорії
046
Батько видав її заміж за жебрака, бо вона народилася сліпою — але те, що сталося далі, приголомшило всіх.
Мій батько, коли я був ще хлопчиком, одружив мене на бідняку лише за те, що я була сліпою — та події
ZigZag
Без категорії
057
Мільйонер повернувся додому без попередження… і був вражений, побачивши, що служниця робить з його сином.
Колись давно, я часто згадую той випадок, коли наш багатий підприємець Олег Коваленко повернувся додому
ZigZag
Без категорії
011
Найняв Богдан автомобіль, щоб забрати дружину з лікарні, а з сусідом занесли її в дім. «Все буде гаразд, – втішав він дружину, – просто живи. Хоч сиди і говори зі мною. Лише живи. А я все встигну. Не покидай мене, моя соколе…!»
Колись давно, коли ще не згасала пам’ять про молоді роки, Богдан орендував возик, аби привезти свою дружину
ZigZag
Без категорії
03
Спала з хлопцем, не здогадуючись, що він помер два дні тому — Тепер я вагітна від дитини його призрака.
10 травня День, коли я прокинувся поруч із ним, я ще не підозрював, що він уже два дні в ліжку моргу.
ZigZag
Без категорії
03
Мій живіт гарчав, ніби вуличний пес, а руки були на межі замерзання. Я йшов тротуаром, захоплений світлом вітрин ресторанів, які повнилися пахощами свіжої їжі, що болісніше било ніж холод. У мене не було жодної монети.
19 грудня Стомлювання в животі гуркоче, наче голодний кіт під підлогу, а руки холодять, ніби крига проникає в кістки.
ZigZag