«Дочекайся мене, Олесю Миколаївно!» Дзвінок пролунав, і шкільні коридори поволі спорожніли.

Ще одна проблема… – Юлечко, ну піди зі мною, будь ласка, – благала Соломія. – Не хочу. Я там нікого не знаю.

Олена пройшлася по квартирі, перевірила, чи все вимкнено, чи лишає порядок. Обожнювала повертатися до

Все через тебе… Спекотного липня нестерпний жар навис над містом. Повітря густе, важке, насичене вологою та пилом.

Якби не ти… Оксана та Марічка дружили змалечку: разом ходили до садочка, у школі сиділи за однією партою.

У відпустку за щастям Цілий рік ми мріємо про відпустку, готуємось, сподіваємось, що повернемось звідти

— Скільки вам років? — пластичний хірург Віктор Сергійович Коваль впільно дивився на гарне обличчя Соломії.

Здається, ми й не розлучались… Щодня Марійка йшла додому, сподіваючись, що Олесь повернеться.

Життя – то сюрприз за сюрпризом “Мамо, я пішла”, – з’явилась на порозі кухні Яринка.

**Щоденник** Першого ж дня в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарні, схожі чимось.