— Оленко, ну чого ти там забарилась? — крикнув Микола, коли вона нарешті вибігла з хати. Вчилися вони

**Ангел** Крізь сітку паркану пролазить тоненька рученятка, тягнеться до стиглої полуниці. Я вдаю, що

НАЙДОРОЖЧА НЕСПОДІВАНІСТЬ На кафедрі університету ніхто з колег не здогадувався, що у Ольги Миколаївни

Оксана вже не могла більше терпіти. Вона не розуміла, чому Тарас так до неї ставиться — чи перестав кохати?

У СІМ’Ї РОЗЛАД, ТО Й ХАТІ НЕ РАД — Ненавиджу його! Він мені не батько! Хай іде геть. Ми й без нього проживемо

Ангел У сітку паркану простягається тоненька дитяча ручка, щоб дістати стиглу полуницю. Я вдаю, що не

НЕСПОДІВАНА РАДІСТЬ На кафедрі в університеті ніхто з колег не знав і не повірив би, що у Оксани Михайлівни

У центрі обласного міста, зазвичай жвавого та галасливого, того дня панувала зловісна, майже містична тиша.

**Мати для Соломійки** — Васильку, йдімо їсти, — ніжно промовила няня Оксана. — Ні, — відповів він, не

У родині розлад, то й хаті не рад. — Ненавиджу його! Він мені не батько! Хай тікає звідси. Ми проживемо