— Соломію Петрівно, благаю вас! Не звільняйте мене! Діточки малі, кредит на квартиру! — Марта стояла

— Остапе, заходь! — керівник покликав по внутрішньому зв’язку. Я знав – знову лаяння. Та й за що. — Прийшов?

Олеся, ти що робиш?! — Олег гукнув увесь дім. — У такому вигляді й куди зібралась?! — У театр, якщо дозволиш!

Зоряна сиділа біля вікна, спостерігаючи за вуличною метушнею. Автобуси однаково скрипіли гальмами, перехожі

Він обрав родину. Але не нашу. — Мамо, годі вже! — Данило різко відвернувся від вікна, де пильно виглядав машини.

**Щоденниковий запис** Дізналася про тата випадково – того дня прогуляла школу, бо супроводжувала подругу

Йдійшла робота. Тільки зайшов до хати, а мене – “Андрію, заходь!” – з дирекції на пряму благають.

Українська Адаптація та Переказ: Право на помилку. Про батькову коханку Олена довідалась випадково —

Тетяна Іванівна складала у коробку старі світлини, коли натрапила на фото з випускного. Сорок років тому

Шість років наша пекарка Ганна лишала їжу тихому самотньому чоловікові — навіть імені його не знаючи!