Дощ стукав по даху маленької хатини, коли Олена Іванівна почула несміливе постукування у двері.

— Годі! Досить! — Галина шпурнула ганчірку в мийку так, що бризки розлетілися по всій кухні. — Більше не можу!

Три дні без дзвінка Марічка Іванівна вчетверте за ранок підійшла до телефону, зняла слухавку, прислухалася

— Годі! Досить! — Оксана кинула ганчірку в раковину так, що бризки розлетілися по всій кухні. — Більше не можу!

Тиша серед своїх — Мамо, ну годі тобі переживати! — з досадою кинула Соломія, навіть не відірвавшись

Вона сказала «так» Ольга Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи, як сусідка розвішує білизну на балконі навпроти.

Щоденник Сьогодні був важкий день. Вибачте, я маю вилити душу. — Оленко Миколаївно, що ви робите?

**Кохання крізь ненависть** Соломія Іванівна стояла біля вікна й спостерігала, як її сусідка Ганна Сергіївна

“Самотня в натовпі рідних” – Мамо, та годі вже перейматись! – з досадою кинула Мар’яна, навіть

Оксана стояла біля вікна й дивилась, як її донька Соломія завантажує останні коробки в авто.