“Зачекайте на мене, Оленко Василівно!” Дзвінок прокричав, і шкільні коридори швидко спорожніли.

Олена монотонно гладила сорочки на пральній дошці. Спина була мокра від спеки, а від праски так і валило

Все через тебе… Спека липкого липня була нестерпною. Повітря важке, насичене пилом і вогкістю.

Здається, ми й не розставались… Щодня Соломія йшла додому з надією, що Олег повернеться. Знала, що ключів

У кафе аншлаг. Тарас заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свій день народження, а то й не потрапити б.

У відпустку за щастям Ми цілий рік мріємо про відпустку, готуємось, сподіваємось, що повернемось звідти

**Нема чим дихати** Соломія повільно повернула ключ у замку й увійшла в квартиру. Як би вона не намагалася

— Солоденька, привіт. Що робиш? — пролунав у трубці голос подруги. — Щойно прийшла з роботи.

У перший же день в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, зовні схожі.

**Просто така доля** Оксана поспішала додому. Під талим снігом траплялися острівці льоду, ноги роз’їжджалися