Здається, ми й не розлучались… Щодня Марійка йшла додому, сподіваючись, що Олесь повернеться.

Життя – то сюрприз за сюрпризом “Мамо, я пішла”, – з’явилась на порозі кухні Яринка.

**Щоденник** Першого ж дня в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарні, схожі чимось.

Роса ще не зійшла з трави, туман повільно відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалось

Ради мене… Оксана монотонно проводила праскою по дошці. По скронях, шиї та вздовж хребта котилися краплі поту.

Ранкова роса ще не обсихала на трави, туман поволі відступав до протилежного берега річки, а сонце вже

Так і трапилось Марічка спішила додому. Під мокрим снігом ховалися острівці льоду, ноги роз’їжджались

Олена пішла крізь кімнати, перевірила, чи вимкнено все, залишаючи за собою порядок. Обожнювала повертатися

Ще одна проблема… — Олю, ну ходімо, будь ласка, — благала Марта. — Не хочу. Я там нікого не знаю.

**Несвоєчасне кохання** Оксана зазирнула у мамину кімнату, побачивши, що та спить, тихенько прикрила двері.