Для мене народи. Ти ж знаєш, у мене не може бути дітей… Народи дитину, для мене народи. Ти ж знаєш, у

Теж не хочу сваритись. Але коли ти, нарешті, приб’єш ту полицю? У суботу після сніданку Марічка взялася

**В очікуванні зустрічі** Вересень був теплий, сухий, сонячний. Низьке осіннє сонце сліпило в очі, особливо

“Я знала, що ти подзвониш, мамо…” Телефон завібрував якраз під час лекції. Соломія швидко

Де вона, любов? Оксана була жвавою, веселою, гарненькою дівчиною. Навколо неї завжди в’юнились хлопці.

**Прозріння** — Лешу, — увійшла в кімнату Оля, тримаючи руки за спиною. На її обличчі грала таємнича

Некохана Оксана з дитинства ненавиділа своє ім’я. Застаріле, бабусяче. Коли вона підросла, мати розповіла

Оце вже мені точно не треба… Марічка жила сама. Дітей у неї з чоловіком не було. Спочатку сподівалися

“Все буде добре, сину…” “Богданку, сину, це мама”, — пролунав у трубці тихий голос.

Жахлива помилка Марічка прокинулася від болю. Їй щось снилося перед пробудженням — щось важливе.