Ніби порожньо, але означає багато Оля їхала у трамваї №18, що пробирався крізь засніжений Львів.

Володимир помітив хлопчика біля полиці з хлібом у магазині. Той стояв нерухомо, ніби вибирав не буханку

**Щоденниковий запис** «Богдане, які ж то хрестини в ресторані? Треба ж ще й подарунок вигадати», — сказала

Кожного ранку Микола виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Черкас рівно о 07:45.

Невідчинені вікна Ганна вперше за багато місяців почула свій власний голос. Він пролунав хрипло, стисло

Щодня о 07:45 Анатолій виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Черкас. Не тому, що мав кудись

«Майже добре — та не зовсім» — Знову затримуєшся? — голос Дмитра по телефону звучав так, ніби долітав

**Щоденник** Ніколи не відчувала провини за те, що просто народилася. Але вага того, як саме це сталося

«Оленко, Бога бійся, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з мамою куди підемо, на вулицю?

«Як можна не помітити мене?!» — сердилася Оксана, вивчаючи себе у дзеркалі та підфарбовуючи губи.