— Ключі від моєї квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо…
— Ти переді мною нічим не виправдаєшся! — Оксана різко підняла руку, вказуючи матері на двері. — Іди геть!
(Український варіант) Тихий дзвінок розірвав тишу. — Алло, Оленко? — пролунав знайомий голос.
Олена завжди прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні внутрішні годинники.
Квартира, або Історія однієї родини Соломія поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не
**Ціна щастя** Артем лежав на дивані, заплющивши очі й прислухаючись до звуків у квартирі та за вікном.
— Не бійся, довго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішу. Надіюсь, не виженеш?
Оригінальний текст вже український, але я його адаптую, змінюючи імена, місця та додаючи більше українського колориту.
— Нема в тебе нічого, щоб виправдатися переді мною! — Соломія різко підняла руку, вказуючи матері на двері.