У палаті пахло дешевими ліками, вареною капустою та старечістю — такою густою, що, здавалося, її можна

Звичайне диво Вони знову сиділи в тому самому маленькому кафе на розі старого кварталу — Оксана та Олег.

Олена сиділа на кухні, вдивляючись у перстень із дрібним камінчиком, який нещодавно подарував їй Віктор.

— Навіщо ти мені це розповіла? — тихо, чужим голосом, запитала Оксана. — Сама не знаю, — так само глухо

— Чого ти така різка? — здивувався Ярослав, побачивши Олену за складанням валізи. — Що коїться?

— Навіщо ти мені це розповіла? — глухо, неначе не своїм голосом, прошепотіла Оксана. — Самій не знаю

Звичайне диво Вони знову сиділи в тому самому маленькому кав’ярні на розі старого кварталу – Оксана та Василь.

Звичайне диво Вони знову сиділи у тому самому невеличкому кафе на розі старого кварталу — Соломія та Олесь.

— Шкода, що Ганна Михайлівна знову не прийшла, — тихо промовила Оксана до чоловіка, коли їхній трирічний

— Чого ти така різка? — здивувався Ярослав, побачивши Олену за збиранням валізи. — Що коїться?