Мене звати Ганна Михайлівна, і я живу в тихому районі на околиці Чернігова. Тут усі знають одне одного

**12 травня** Мене звати Мар’яна, і мені двадцять сім. Я впевнена в собі, гарна, з хорошою роботою та

Щоденник. У шумному Львові, де вулиці бурхливі, як кавовий ярмарок вранці, моє життя у 27 років здається

Будинок культури в невеличкому провінційному містечку на Буковині був старим, але затишним.

Та ну, слухай, ця історія – як гірка піріжок, що застряв у горлі. Мене звати Ганна Степанівна, і живу

Будинок культури в невеличкому провінційному містечку на Поділлі був старим, але затишним. Дітлахи товпилися

Утомилася бути для всіх досконалою У шумливому Львові, де життя кипить, наче вареники в глиняному горщику

Повернення Оленки Олена стояла перед дверима Сергієвої хати, нервувато крутячи ручку сумки.

Мене звати Олеся, і в мене є історія, що не дає мені спокою багато років. Може, виливши душу, я полегшаю.

Мене звати Марія, і в мене є історія, що тримає мене в полоні вже багато років. Можливо, якщо я розповім