ZigZag

— Люба, здається… я збив кішку… — прокричала я в телефон.

Лусі, здається я збив кота прошепотів я в телефон. І що? відповіла Лусі без емоцій. Чому ти запитала «і що»?

Він не мій син

Це не мій син, холодно проголосив мільйонер, його голос лунав у мармуровому холі. Забирай свої речі і йди.

Без категорії

054

Виростила мене моя бабуся. Я їй, звісно, вдячний, але її любов мала свою ціну

Мене виростила бабуся. Я, звісно, вдячний їй за все, але її любов мала свою ціну. Мені було всього пять

Без категорії

Готовий пробачити та прийняти назад – не дочекається

Готова пробачити і прийняти назад не дожене. Ти гадаєш, я буду бігати за тобою? У мене таких, як ти

Без категорії

Думала, що моє подружнє життя йде чудово, поки подруга не запитала мене про одне важливе питання

Я вважав, що наше подружнє життя йде гармонійно, аж доки подруга не задала мені питання. Одружився я

Без категорії

010

Жодна з бабусь не може забрати дитину з дитячого садка. Я змушений платити величезні суми за догляд.

Ні одна з бабусь не може під’їхати забрати нашого сина з дитячого садка. Тепер доводиться щомісяця

Без категорії

066

Двадцять років потому я впізнаю в юнакові самого себе Напередодні весілля Артур звинуватив Марію у зраді. Незважаючи на всі її клятви у вірності, він не повірив жодному слову. Але двадцять років потому він зустрів її сина — хлопця, який був його точною копією… Вони кохали одне одного, як у романах: пристрасно, по-особливому, щиро. Багато хто заздрив їхнім стосункам і намагався зруйнувати їхнє щастя. Молоді поволі готувались до весілля, якому не судилося здійснитись. У переддень весілля Марія зізналась коханому, що вагітна. Замість радості її зустріли гнів і підозри. Артур вирішив, що вона його зрадила — не міг повірити, що дитина його. Усе сказав їй в очі. Вона народила сина. Друзі казали, що Артур втрачає найважливіше. Усі знали, як Марія любила його. Але Артур залишився непохитним: розірвали стосунки, весілля скасували. Пропонував зробити аборт, та Марія відмовилась. Вона чекала його вибачень до останнього, але дзвінка не було. І сама дзвонити не стала. Артур вірив у свою правоту. Вони пішли різними дорогами — кожен почав нове життя. Марія самотужки тягнула всі турботи. Коли їхні шляхи ще іноді перетиналися, Артур не дозволяв собі навіть подивитися в її бік, намагаючись забути все минуле. Життя Марії було непростим. Вона стала самотньою мамою, але це не забрало в неї щастя. Вона відмовилась від особистого життя, натомість весь сенс знайшла в синові — заради нього була готова на все. Марія працювала на кількох роботах, щоби син ні в чому не мав потреби. Костик дякував мамі: був її підтримкою та гордістю. Він отримав вищу освіту, відслужив у війську, влаштувався на роботу. Дорослішаючи, перестав питати про батька — він усе зрозумів сам. Марія розповідала Костикові казки про тата, але чи вірив він у них? Зрештою — відповідь є. Костик був копією свого батька. У двадцять років він дуже нагадував Артура, того, в якого Марія колись була закохана. І ось зустрілися всі троє: Марія, Артур і Костик. Біологічний батько був приголомшений — подібність важко було не помітити. Довго дивився мовчки, не знаходячи слів. Лише через три дні Артур наважився підійти до Марії й спитати: — Ти зможеш мене пробачити? — Я пробачила давно… — прошепотіла Марія. І тоді ожили Маріїні казки про тата — Костик уперше побачив свого справжнього батька.

Двадцять років потому я впізнаю в хлопцеві себе в молодості. Слухай, уявляєш, тут така історія: напередодні

Без категорії

Закрила очі на зраду і сильно пошкодувала

Ти знову був у неї, Зіна Мельникова, з болем у очах, подивилася на чоловіка. Денис Коваленко спотикався

Без категорії

Чи всі вони насправді однакові?

17 листопада 2025р. Сьогодні згадую, як все починалося. Зоряна прийшла до мене з букетом троянд, а я

Без категорії

Витягнемо твої речі з чемодана? – запитала дружина.

Ти зараз можеш винести чемодан з речами? пропонує дружина. Забирай! відповідає вона. Що це?