Як зігрівають душі Надіє, краватку! наказав Вячеслав Романович, піднімаючи комір білої сорочки.
Нічний дзвінок приніс голос моєї доньки.Пізно ввечері задзвонив телефон.Я підняла слухавку і почула
Сиділа я в нашій сільській лікарні, слухала, як старі дошки в стіні скриплять один, два, один, два ніби
– Чоловік провалився у коматозний сон на цілий тиждень, а я стояла під його ліжком, розплющуючись сльозами.
Привіт, друже! Хочу розказати, що трапилось у мене останнім часом, бо це справді кумедно й зворушливо.
Під час розлучення багатий чоловік вирішив залишити дружині покинуту ферму, заховану посеред нікуди.
На порозі стояв Віктор — її дворазовий екс-чоловік, з яким вона розірвала стосунки чотири роки тому.
Олеся стояла в дверях, тримала в руках букет білих троянд, а на обличчі та сама посмішка, якою колись
13 листопада 2025 р. Дорогий щоденнику, «Не рухайся, не кажи ні слова, ти в небезпеці». Дівчина без даху
Чудо Оленки Оленка вже місяць живе в дитячому будинку у Києві. Вона потрапила сюди після смерті бабусі
Ві́кно вже майже досягало семидесятиріччя, а Володимир, піднявши троє дітей, стояв сам у старій дачі