Побачивши собаку біля лавки, він кинувся до нього. Погляд його впав і на ремінь, який Наталя недбало

Записи у щоденнику Нещодавно до мене зайшов друг на каву, ми сиділи та розмовляли про життя.

Моя матір і сестра бачили в мені лише джерело грошей вони ніколи по-справжньому не цікавилися мною.

Коли я вийшла на вулицю тої ночі, не знала, куди мене приведе шлях. Валіза видавалася важкою, наче набита

“Залишимо її тут, нехай сама здохне!” говорили вони, кидаючи бабусю в сніг. Лиходії не зрозуміли

**На полях мого часу** Нещодавно до мене завітав друг на каву. Сиділи, розмовляли про життя.

**Щоденник** Мені було десять років, коли я зрозуміла: ті, хто дарує тобі життя, не завжди залишаються поруч.

Рік минув з того дня, як її єдиний син Олексій пішов у вічність. Похорон був тихим, але біль Марії залишився

Моя мати завжди вдавала, що хвора, аби не працювати, і жила за наші кошти. Вона ніколи не мала охоти до праці.

Киньмо її тут, нехай сама здохне! гукнули вони, викидаючи бабусю в сніг. Негідники не здогадувались