Оленко, ти будеш винна в його смерті! Хто ж це може бути? Звичайно, Толя! Так, саме ти! Ось так!

Я викликала маму і сестру до нас на новорічну ніч, повідомив чоловік ввечері тридцятого грудня.

Оксано, дай хоча б чай дітям! я притиснула до себе маленьку Катерину. Ми вже з пятої ранку в дорозі.

Тато, я хочу їсти й потім гуляти! знову підскочила маленька Онута, підбігаючи до батька. Андрій, у той

Не плач, сказав Володимир, підкидаючи Ладі пляшку з водою. Дівчина, дрожачи, схопила її, вийшла з машини

Єгоре, ти жартуєш? Знову до мамки ідеш? вигукнула Сніжана, піднявши голову над темрявою рюкзака, що мерехтів

Ярінко, донечко, я вмираю. Час настав, розказати все, що залишилось в серці. Боїсь, що лишилось мені небагато.

15 грудня, неділя Сьогодні настрій мішаний, бо в планах новорічна вечеря, а сімейна драма не дає спокою.

Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, сказав Костян ввечері 30го грудня. Ти встигнеш все підготувати?

Молода жінка з маленькою донечкою на руках зійшла з автобусу в село Ключики і поглянула на вказівник.