Батьку Оксана просить, щоб ми не приїжджали на її весілля каже, їй ніяк не вистачає сміливості за сільськими батьками.
Відійди! Я ж не клявся одружитися з тобою! І ще не розумію, чи то твоє, чи чиєсь інше дитинча.
Чоловік змусив дружину підписати розлучення на межі життя, не підозрюючи, хто справді залишиться без
Подруга чоловіка надто настирливо пропонувала свою допомогу по дому, і я вказала їй на двері.
Ганна Петрівна живе на краю забутого села Ковпак. Її будиночок старий скрипучі віконні решітки, сад
– Навіть не варто казати, що в усьому цьому винна тільки я! – Сестра мого хлопця ридає. – Я й уявити собі не могла, що таке трапиться! Тепер не знаю, що робити далі й як не втратити гідність та зібрати всю цю ситуацію до купи.
Сестра мого хлопця кілька років тому вийшла заміж.
Після весілля вирішили, що молодята житимуть у квартирі мами чоловіка. Її батьки мають простору трикімнатну квартиру, і син у них лише один.
– Одну кімнату залишаю собі, а решта – ваша! – сказала свекруха. – Ми ж усі люди культурні, думаю, житимемо дружно.
– Якщо щось піде не так, ми завжди зможемо з’їхати! – відповів чоловік своїй дружині. – Не бачу нічого поганого, якщо спробувати жити разом із мамою. Якщо ж не зійдемося характерами – підшукаємо окреме житло.
Так і сталося. Сумісне життя виявилося неабияким випробуванням: і невістка, і свекруха старалися, але з кожним днем дедалі гірше виходило знаходити спільну мову. Напруга зростала, сварки ставали частішими.
– Ти ж казав, якщо не зможемо жити разом — з’їжджаємо! – плакала дружина.
– Нічого критичного, – поблажливо посміхалась свекруха, – через дрібниці не варто речі збирати.
Рівно через рік після весілля дружина завагітніла й народила здорового сина.
Поповнення у родині припало на той час, коли свекруха звільнилася з роботи та не могла знайти нову, адже роботодавці не надто охоче брали людей передпенсійного віку. Ні вона, ні невістка не могли вийти з дому, тож мусіли 24 години бути майже віч-на-віч. Атмосфера з кожним днем ставала все гіршою.
Чоловік лише знизував плечима, слухав скарги й не втручався — він був єдиний годувальник родини.
– Ми не можемо залишити маму одну — у неї немає засобів для існування. Я не можу кинути її напризволяще, а знімати квартиру й утримувати маму не потягну. Коли мама влаштується на роботу – ми знайдемо окреме житло.
Але терпіння дружини вичерпалось. Вона зібрала речі та забрала сина до своєї мами. На прощання сказала чоловікові, що більше ніколи не переступить поріг його маминої квартири. Якщо він цінує родину – хай щось вигадує.
Вона була впевнена, що коханий кине все й спробує її повернути. Але сильно помилилася.
Минуло вже понад три місяці, відколи жінка з дитиною переїхала до мами, а чоловік навіть не намагається повернути її назад. Живе з мамою, спілкується з дружиною й сином лише онлайн, у гості їздить на вихідних.
Чоловікові добре: опіка й увага двох жінок, мама співчуває синові, а дитиною особливо опікуватись не треба. Вигідно! І свекруха все влаштовує — вона нічого не втратила!
Тільки молодій жінці в такій ситуації не до щастя, хоча вона щиро кохає чоловіка й розуміє, що він чинить неправильно.
– А чого ти очікувала, коли пішла? – питає чоловік. – Можеш повернутись, якщо захочеш.
Схоже, дружина не збирається ні залишати маму, ні орендувати квартиру — перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, вона просто не має такої можливості.
Невже це дійсно кінець їхньої родини?
Як ви гадаєте, чи є в неї хоча б маленький шанс повернутися до хати свекрухи й вийти з цієї ситуації з гідністю? Навіть не треба говорити, що вся ця ситуація моя провина! ридає сестра мого хлопця. Я й гадки не мала
«Мамо, він хоче, щоб я це для нього зробила… Каже, всі добрі жінки це вміють… Я не добра? Навчи мене… Якщо всі можуть, і я повинна вміти…»
Я досі дивуюсь, що моя племінниця знайшла собі чоловіка — і все це завдяки своїй мамі.
Коли Аліна була ще дитиною, моя сестра відмовилася віддавати її в дитсадок, підлітком не дозволяла гуляти — донька постійно сиділа вдома і стала замкнутою. Навіть коли Аліна навчалась у нашому місті, мама слідкувала, щоб вона поверталась до шостої вечора. Дівчині було 20, а мама дзвонила о пів на восьму і кричала, чому її досі нема вдома. Це було просто абсурдно.
Аліну зі своїм майбутнім чоловіком познайомила спільна підготовка до іспиту в бібліотеці — він був на два роки старший, давав їй конспекти, допомагав, і зрештою закохався, потім почав залицятись. Саме тоді племінниця вперше почала не слухатись суворих маминих правил.
Зрештою, Аліна вийшла заміж і мама таки дозволила їй самостійне життя.
І ось нещодавно маю цікаву історію. Я сиділа у сестри вдома, коли подзвонила Аліна й почала говорити таким голосом, у якому змішались сльози й сміх, що ледве можна було щось розібрати:
— Мамо, він хоче, щоб я для нього це зробила… Він каже, всі хороші жінки це вміють… То я погана? Навчи мене… Якщо всі вміють, і я повинна вміти…
У сестри миттю змінилося обличчя, вона попросила Аліну заспокоїтися й пояснити, що саме має на увазі, що всі хороші жінки вміють.
— Суп, мамо, — сказала Аліна, і ми не змогли втриматись від сміху.
— Ну не смійтеся з мене! Ти ж не навчила мене суп варити, я вже шукала рецепти в інтернеті, але не смачно виходить!
Ми з сестрою одразу детально пояснили їй покроково, як варити суп, час від часу пересміюючись одна з одною.
Ввечері Аліна ще раз подзвонила та подякувала за допомогу: чоловік похвалив, суп вийшов смачний, і головне — тепер вона відчуває себе справжньою жінкою! Слухай, маю тобі розказати історію смішну і трохи зворушливу, чисто по-нашому. Памятаєш мою племінницю Соломію?
Другий дитина це чоловік. Ні, це не дружина Це домогосподарка, кухарка Не відволікайтеся. Тим у друзів
Ніна Петрівна вимагала, щоб я називала її мамою, а я пояснювала різницю. Олжино, а чому ти все «Ніна
Дітей забирають із дитячих будинків, а я вирішила забрати свою бабусю з пансіонату для літніх людей.
