Пишу ці рядки вночі й знову перечитую останнього листа від свого батька, Остапа Ковальчука.
Дурощі коханняІ саме тоді він зрозумів, що всі ці дурощі кохання були лише початком великої пригоди.
За два тижні до відрядження подружжя Ковальчуків — Тарас і Орися — посварилося. Сильно. Так, що кіт Мурчик
Я, Ярина Бондаренко, записую це у щоденник. За два тижні до відрядження ми з Тарасом Бондаренком посварилися.
24 червня. Чотирнадцять місяців я боролася з раком, втратила волосся, але знайшла в собі незламну внутрішню
Сьогодні я нарешті записую все. Мені було шістнадцять, коли мене вбрали в біле й сказали, що мені пощастило.
– Як це ми не спадкоємці? Більше рідних немає! – гукнула донька, розмахуючи руками, аж поки її погляд
Це сталося давно, але Оксана досі пам’ятає той теплий вечір, коли Андрій чекав на неї біля дверей офісу в Києві.
«Цього собаку ніхто не забирає вже чотири роки…» — тихо сказала волонтерка. Я вже попрямував до
Я вийшла заміж у шістнадцять років. Але на ранок після весільної ночі мій чоловік розповів усім, що я
Посадку вже оголосили, і Віктор виходить на перон. Після тижневого відрядження він повертається додому.