Будь ласка, дитино, помилуй мене, вже три дні я не куштував і крихти хліба, а грошей у мене вже немає
15 листопада 2025 року Сьогодні знову довелося терти голову над тим, хто забере нашого маленького Андрійка
Я розповім вам історію про маленьку дівчинку Зорянку, що жила в будинку для дітейсиріт у Києві.
Ти ж ще й бухгалтер, а вже мусиш прибирати офіс. Якщо це тобі не до вподоби кинь трудову і йди геть.
Шановний щоденнику, Я ні куди не їду шепотіла мати, голосом, сповненим несамовитих сліз. Це мій дім
Диме, ти серйозно? Знову ці відразливі троянди? скривила губи Зоряна, розглядаючи букет. Я ж сто раз
БЛИСКАВКА Три тижні тому, коли я ще памятаю ті осінні дні, біля воріт нашого будинку у Києві сидів старий
Я металась по кімнаті, штовхалась і штовхалась, аби втиснути в чемодан усе, що треба. Рухи були кльові
Ой, подивіться, знову вона йде на «роботу», пошептала сусідка, досить тихо, щоб звучало як шепіт, та
Машина під’їхала до сміттєвого майданчика. На бетонну підлогу полетіла велика сіра тканина.