**День, коли все могло зійти не так, а потім все ж сталося інакше** 13 травня Годинник на руці я ще разтретє

Ніна крокувала вулицею, уже майже десята година. У її думках лише одна думка дістатися до квартири, швидко

Що? відповіла Люда безмірно спокійним голосом. Як це «що»? Що мені робити? Принаймні вискочи з машини

15серпня2024р., Київ Сьогодні знову була сімейна «перегони» за квадратними метрами. Я, Федір, сиджу за

Авжеж упораємось, кинула я з легкою впевненістю, оглядаючи нову сусідку, що застигла на порозі в застені

Телефон задзвонив саме опівдня, розрізавши густу, тяжку тишу, ніби скальпель, що лишає рану у повітрі.

Колись давно, коли я ще памятаю, у селі Березівка під Волинським краєм живала Ханна Андріївна.

Колись давно, в залi Київського районного суду, сиділа Олена, випромінюючи спокій, тоді як її чоловік

Коли Іван повернувся з поліцейської ділянки, мати, Ганна Петрівна, стояла на балконі дачі в селі Слобожанка

Боже мій, будь ласка, не запізнюйся! Анна в третій раз за останні пять хвилин глянувала на циферблат.