Без категорії
06
Дім, що більше не мій: Історія Сергія, дачі під Києвом, гаража в кооперативі та непростого вибору, коли рідні наполягають продати батьківське, а пам’ять тримає сильніше за документи
Нічия хата Сергійко, як завжди, прокинувся без будильника о пів на сьому. У квартирі стояла спокійна
ZigZag
Без категорії
03
Лист до Святого Миколая, що заблукав: сімейна історія про бабусю, внука Сашка та несподівані дива у холодні вечори під покровом снігу
Лист, що не дійшов Бабуся довго сиділа біля вікна, хоч особливо дивитися було нікуди. У дворі швидко
ZigZag
Без категорії
015
Як я змусила свекруху відновити мій ідеальний газон на дачі після того, як вона перекопала його під грядки: родинна битва за право на відпочинок по-українськи
Іван, ти точно памятаєш про вугілля? Минулого разу довелося купувати в крамниці, а там тільки сирі дрова
ZigZag
Без категорії
04
Чоловік відмовляється віддати дочці спадкову квартиру в центрі міста: дискусія про справедливість, сімейні відносини і майбутнє дітей у складній життєвій ситуації
Було це давно, ще за часів моєї молодості, коли нашій сімї довелося зіткнутися з непростим питанням.
ZigZag
Без категорії
016
Безхатченко: Доля і надія. Історія Ніни, яка втратила все, але знайшла рідну душу в покинутій дачі – розповідь про зраду, втрату батьківського дому, невдалий шлюб і справжню дружбу з інтелігентним Михайлом Федоровичем, що опинився на вулиці через власну родичку.
БЕЗ ДОМУ Соломія не мала, куди податися. Ну зовсім нікуди «Дві ночі перебуду на залізничному вокзалі.
ZigZag
Без категорії
02
Минуло лише 2 тижні, як я був на своїй дачі, а сусіди уже встановили теплицю на моїй ділянці та посадили огірки й помідори Я маю невеликий шматок землі за містом, де не саджаю нічого, а просто відпочиваю у вільний час. Не хочу витрачати сили на догляд за городом — там у мене мангал, альтанка для сидіння та захисту від дощу. На майбутнє планував поставити паркан навколо ділянки. Одного разу поїхав на дачу, щоб посмажити ковбаски й відпочити від міської метушні. Сусіди були нормальні, не настирливі й небалакучі. Тільки одна сусідка іноді дратувала мене — весь час дивувалася, як це я можу жити без рослин. На її ділянці, навпроти через дорогу, було все засаджено розсадою й квітами, якими вона займалася днями. Оскільки паркану між нашими ділянками ще не було, вона могла спокійно заходити на мою територію. Якщо чесно, мені це не подобалося. Часом приїжджаю, а вона вже щось ходить, дивиться. Якось питаю: — Усе гаразд? — Так. Дивилась, де можна було б посадити цибулю. У тебе ж стільки вільного місця, а нічого не росте. Думаю, можна щось посадити — ти ж не проти? Я розгубився, не хотів її образити, подумав трохи й сказав: — Можеш одну грядку зайняти. Але згодом пожалкував, що дозволив: вона не давала спокою, по півдня щось стрибала біля тієї грядки, нервувала мене своєю присутністю. Тут я поїхав у відпустку на море. Повертаюсь, у перші вихідні їду на дачу — і що бачу? Справжню теплицю й кілька грядок з огірками та помідорами просто на моїй ділянці. Я відразу зрозумів, хто це зробив, і не став ні в кого питати. Розлютився і вирішив діяти: попросив друга допомогти, ми заїхали в епіцентр і обгородили ділянку сіткою. Тепер сусідка вже не могла вільно заходити і робити, що захоче. На наступні вихідні приходить і питає: — Чого це ви паркан поставили? Тепер не можу до своєї розсади дістатися. Ти, може, сам тепер доглядатимеш? Це було вже занадто! Увечері я розібрав теплицю і перекинув матеріали через паркан. Відтоді навіть не вітається.
Минуло вже два тижні, відколи я бував у своєму садовому будиночку, а сусіди встигли поставити парник
ZigZag
Без категорії
01
Знайшла причину для пропозиції: історія про добру сусідську турботу, справжню дружбу та нову сім’ю з собакою й кішкою — оповідання
Знайшов привід зробити пропозицію. Сон-оповідка Дякую вам за підтримку, за подобайки й відгуки на мої
ZigZag
Без категорії
031
ЯК ВУЛИЧНИЙ КІТ ПРОБРАВСЯ ДО ПАЛАТИ УКРАЇНСЬКОГО МІЛЬЯРДЕРА В КОМІ… І ДАЛІ СТАЛОСЯ ТАКЕ ДИВО, ЯКЕ НЕ МОЖУТЬ ПОЯСНИТИ НАВІТЬ ЛІКАРІ…
Колись, багато років тому, в самому серці Києва, трапилася історія, яка й досі не дає спокою моїм думкам.
ZigZag
Без категорії
013
«Скандал у новосіллі: як моя родина образилася, бо я не впустила шістьох родичів на ніч у свою нову квартиру — і чому я не пожалкувала про своє рішення»
8 червня. Київ. Сьогодні день почався так тихо, як я мріяла всі ці місяці. Лежу у своїй новенькій квартирі
ZigZag
Без категорії
028
У маєтку пахло французькими парфумами та байдужістю. Маленька Ліза пам’ятала лише єдині теплі руки — руки домогосподарки Нюри. Але одного дня з сейфу зникли гроші, і ті руки зникли з її життя назавжди. Минуло двадцять років. Тепер Ліза сама стоїть на чужому порозі — з дитиною на руках і правдою, яка душить у горлі… *** Тісто пахло домом. Не тим, де мармурові сходи та кришталева люстра в три яруси, де Ліза росла дитиною. А справжнім — тим, який вона вигадувала собі, сидячи на табуретці у великій кухні й дивлячись, як Нюра руками, червоними від роботи, місить м’який клубок. — А чому тісто живе, — питала п’ятирічна Ліза. — Бо дихає, — відповідала Нюра, не відриваючись. — Он як пузириться? Радіє, що скоро в піч піде. Дивне, еге ж? Радіти вогню. Тоді Ліза не розуміла. Тепер — розуміла. Вона стояла обабіч розбитої сільської дороги, притискала до себе чотирирічного Митрика. Автобус поїхав, виплюнувши їх у сірих лютневих сутінках, і довкола залишалася лише тиша — та селянська, особлива, в котрій чути, як хрумтить сніг під чужими ногами через три двори. … (збережено стиль оригіналу і головні образи) *** Ось і дім — не стіни, не мармур, не люстри. Просто теплі руки. Просто запах тіста. Просто така — проста, звичайна, неголосна — любов, за яку не платять, яку не купують, яка просто є. Поки б’ється бодай одне живе серце. *** ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ОДИНОКИХ ФРАНЦУЗЬКИХ АРОМАТІВ. Лише руки простої Нюри — єдине тепло в холодному маєтку маленької Лізи. Але зникнення грошей із сейфу відібрало у дівчинки все, що було справжнім. Двадцять років потому Ліза повертається — з сином на руках і болючою правдою, котра не дає дихати. Запах тіста, тиша сільської ночі, зламані долі, чужі багаті будинки та омріяна простота. Це історія про повернення додому, до любові, яка пробачає і чекає, навіть якщо минула ціла вічність.
В маєтку пахло французькими парфумами і відсутністю любові. Маленька Соломія знала лише одні по-справжньому
ZigZag