« Оце так з’явився, коли ніхто не чекав! гукнув Дмитро Петрович. Можеш одразу йти назад!

Ну що, господарю, рушаймо до нового дому. Житимеш у мене, правда, у однокімнатній, але як-небудь помістимося.

Ось трохи переказана історія, адаптована під українські реалії: Моя терпіння добігло кінця: чому донька

“Я хочу розлучення,” прошепотіла вона, відводячи погляд. Був холодний вечір у Києві, коли

**Щоденниковий запис** Сьогодні був ювілей свекрухи. І я зрозуміла одне місця в їхньому житті для мене

” Оце так гості несподівані! гукнув Дмитро Іванович. Можеш іти звідки прийшов! Тату, що з тобою?

Ох, слухай, як свекруха наші вихідні перетворила на каторгу! Якби мені рік тому хтось сказав, що мої

А ну швидше на кухню! гаркнув чоловік до дружини. Та він ще не знав, якою буде розвязка. Олю, ти не бачила

На ювілеї свекрухи для мене не знайшлося місця. Я мовчки розвернулася і пішла, а потім зробила те, що

Колись давно, у старенькій хаті, що стояла в селі під Житомиром, жили собі дід Іван та баба Марія.