Рання весна. Маленька Орися, чотирирічна дівчинка, розглядала «новенького», який щойно зявився у їхньому дворі.

Ось адаптована історія для української культури: Моя терпіння досягло меж: Чому донька моєї дружини більше

Мій син Олег і його дружинадочка Марина подарували мені квартиру, коли я пішла на заслужений відпочинок.

Ще раз назвеш мою вечерю помиями годуватимешся на бруківці! промовила Олеся до свекрухи. Вона глянула

Ні. Ми вирішили, що тобі краще не привозити дружину з дитиною до цієї хати. Довго терпіти незручності

**Щоденник Олександра** Коли я підійшов до столу, свекруха дала ляпаса: «Для сина готувала, а ти з дітьми

**Щоденниковий запис** Мені шістдесят, і живу я в Чернівцях. Ніколи б не подумала, що після двадцяти

Ну що, господарю, рушаймо на нове місце. Житимеш у мене, хоч квартира й однокімнатна, але як-небудь помістимося.

Коли мені виповнилося пятнадцять, батьки вирішили, що їм неодмінно потрібна ще одна дитина.

“Що означає розлучаємося?” здивовано спитав Олесь у дружини. “Через те, що віддав гроші матері?