Без категорії
02
Я купую собі якісне індиче м’ясо і готую парові котлети, а чоловік їсть дешеву свинину з простроченим терміном. Мені п’ятдесят сім років, понад тридцять років заміжня. Увесь цей час я прала, готувала їжу та дбала про затишок у нашій родині. У нас із чоловіком двоє дітей, яких я сама виховала та вивчила. Постійно крутилася, як білка в колесі – працювала на кількох роботах, щоб наші діти мали все необхідне й виглядали не гірше за інших. За всі ці роки чоловік ніколи справді не працював тяжко, а досягнувши пенсійного віку, просто осів удома. Я ж досі працюю, допомагаю дітям із онуками і тягну весь дім на собі. Не раз просила його влаштуватися хоча б охоронцем, а він лише каже, що ми й без нього справляємось. До того ж він добре знається на їжі! Я ледве встигаю щось приготувати — приходжу з роботи, а він найкраще вже з’їв, мені залишилась тільки юшка. Якось подруга порадила мені готувати окремо: йому — з дешевих продуктів, а собі — лише зі свіжих і найякісніших. Я так і зробила, сказала чоловіку, що лікар порадив мені спеціальну дієту, тому він не повинен їсти мою їжу. Тепер я ховаю свою їжу, а коли чоловік йде до гаража, їм солодощі. Ковбасу й сир тримаю у другому холодильнику, щоб він не знайшов моїх запасів. Ви ж знаєте наших чоловіків — нічого не помічають! Я купую собі філе індички й готую смачні парові котлети, а йому — дешеву свинину зі знижкою і додаю приправи, щоб не відчув смаку. Йому купую найдешевші макарони, собі — тільки з твердої пшениці. Не бачу нічого поганого у своїй поведінці: якщо хоче харчуватись якісно, нехай теж іде працювати. У нашому віці розлучатися — дурість: майже все життя позаду, маємо спільний дім, тож навіщо його продавати і ділити гроші навпіл?
Я купую собі якісне індиче мясо й готую на пару котлети, а йому дістається свиняче майже з вичерпаним
ZigZag
Без категорії
03
Відпочинок на українській базі із зарозумілою родичкою: як поставити всіх на місце й нарешті сказати правду родині
На відпочинку з нахабною ріднею вирішити все раз і назавжди Я вже два тижні терплю, Сашку! Два тижні
ZigZag
Без категорії
044
Пам’ятаю чи ні? Таке не забувається! Поля, слухай… Пам’ятаєш мою позашлюбну дочку Настю? — з острахом почав Сашко. Я вже відчувала недобре… До речі, Настя нас просить забрати її доньку, мою онуку. Чому? Бо Настя смертельно хвора, чоловіка у неї ніколи не було, мати давно живе в Америці й не спілкується з донькою… Більше жодних рідних у Насті немає. Що скажеш, Полю? Ти, як завжди, рішення за нас приймаєш… Ловко — гуляв молодим, а відповідати доведеться мені. Ось так сімейні таємниці з минулого знову руйнують спокій: як сказати нашому синові Вані, чому чужа дитина оселилась у нашій родині? І чи зможемо ми полюбити доньку від чужої жінки, як рідну?
То, слухай, подружко, у мене тут таке сталося, що словами не передати Памятаєш мою історію з чоловіком?
ZigZag
Без категорії
02
Скамейка для двох: Історія про справжню дружбу на схилі літ у київському дворі
Скамейка для двох Сніг уже давно зійшов, але земля в міському сквері ще залишалася темною й сирою, а
ZigZag
Без категорії
010
П’ять років думала, що живе з чоловіком, а насправді хотіла бути поруч із ним, як біля мами Олена родом з маленького містечка. Саме там стріли Амура влучили в її серце. Вона закохалася в Олексу, а він — у неї. Вони вирішили втекти з рідної глибинки. Батькам повідомили, що їдуть до столиці заробляти на весілля. І справді поїхали — щоб підзаробити, але потім вирішили не витрачатися на пишне святкування. Вони зробили, як зараз модно: весілля у кедах і джинсах, подарунки — лише гроші, а замість бенкету — фуршет. Усі зібрані кошти від гостей Олена й Олекса пустили на погашення іпотечного кредиту. Але їхні мами, коли молодята приїхали додому, все ж влаштували скромний святковий стіл. Минуло п’ять років від дня весілля. Подружжя вирішило не поспішати з дітьми, сплачували іпотеку — коштів зі свята не вистачило на всю суму. Мама Олени була вольова, ростила доньку сама й у кожній телефонній розмові нагадувала, що мріє про онуків. Але Олена до цього ще не була готова, часу не відчувалося, тож із дітьми не квапилися. І тут несподівано Олена почала висловлювати до чоловіка претензії, які мала й раніше, але раніше вміла їх стримувати. Вона подзвонила мені й каже: – Він довго розмовляє по телефону з іншими, а зі мною — тільки “привіт-пока” і все… – Коли з роботи повернеться, буде час поговорити. – Я після роботи хочу подивитися фільм про кохання, а він – тільки жахи дивиться. – Скільки у вас телевізорів? Хоча зараз можна дивитися фільми на ноутбуці у навушниках. Але то не є сімейне життя, якщо обоє сидять поруч, а кожен — зі своїм. Детальніше за столом Ігри для всієї родини Стіл Шкіряний дверцята – Ось-ось! Мені теж здається, що Олекса мене не розуміє! – Це досить оригінальне твердження. – Чому ти смієшся? – Добре, не буду. Олено, коли вам разом весело? – На відпочинку або коли приходять гості… Тоді він дуже ніжний… Розмова з Оленою тривала майже годину. Вона розповіла, як вони познайомилися, як їй усі дівчата заздрили. З нашої розмови я зрозуміла, що перша її проблема — це невгамовне жіноче бажання виглядати найкраще перед іншими, а друга… – Олено, як ти уявляєш ідеальний шлюб? – Обов’язково з дітьми. – Ну, всі зазвичай згадують про дітей, але після народження багатьох сім’ї розпадаються… – Чоловік повинен цікавитись моїм настроєм, як у мене на роботі справи… Повинен оцінювати мій наряд, хвалити, як я готую… – Він цього не робить? – Каже, що смачно, але мені цього замало. – Розкажи детальніше: приходить з роботи, ти подаєш йому, наприклад, картоплю пюре з котлетою, а він… – Починає потирати руки й усміхатися. – Але ж це — своєрідний комплімент! Думаю, тобі було б некомфортно, якби він відштовхнув тарілку й сказав, що не голодний… Детальніше Шкіряний за столом Стіл дверцята Ігри для всієї родини Олена замовкла — схоже, не зовсім зрозуміла суть власної скарги. Але чомусь злилася на чоловіка. Що саме її не влаштовувало, я довго міркувала. Щоб переконатися у своїх здогадках, спитала в дівчини про відносини з мамою. З’ясувалося, що мама була дуже емоційною, часто допитувала її, щось радила. Але, коли виникали проблеми, завжди підтримувала — “все буде добре”. Часом кажуть: ми одружуємось із тими, хто схожий на наших батьків, а також із тими, хто дає нам багато любові. У Олени не було тата, тож вона не знала, що не всі люди так відкрито проявляють почуття, як її мама. І тоді я сказала Олені, що п’ять років вона заміжня за власною мамою й чекає від чоловіка такої ж поведінки. Спочатку Олена здивувалась, але згодом погодилась. – Як розлучитися з мамою? – Дуже просто. Кожного разу, коли у тебе претензії, уявляєш, що то не Олекса поряд, а твоя турботлива мама. І він не може з нею змагатися! – Ось воно! – От і все! Тоді й претензії зникнуть самі собою!
Ось уже пять років, як я одружена з Олексієм, та чим далі, тим більше відчуваю, що живу з ним майже так
ZigZag
Без категорії
02
Коли ми з дружиною піднялися в літак до Риму відвідати родичів, наші місця вже займали незнайомці: на моєму сиділа жінка, а на місці дружини — її п’ятирічний син, бо “дитині хотілося біля вікна”, і відмовлялися поступатися місцями, поки стюард не втрутився – чому дехто з пасажирів із дітьми вважає, що їм усе дозволено?
14 червня 2023, Київ Сьогодні трапилась цікава історія, яку, напевно, не забуду ще довго. Ми з дружиною
ZigZag
Без категорії
05
Одного дня я побачила свою щасливу сестру у супермаркеті: вона йшла за руку з поважним чоловіком, а на їхніх пальцях блищали обручки
1 березня Сьогодні я несподівано побачила свою сестру біля прилавка у великому торговому центрі Києва.
ZigZag
Без категорії
012
Зимова ніч вкрила подвір’я Андрія м’якою ковдрою снігу, але його вірний пес Граф, величезна німецька вівчарка, поводився дивно: замість того щоб ховатися у великій будці, яку Андрій змайстрував йому влітку з любов’ю, він вперто спав просто неба в снігах, а кожного ранку, щойно Андрій наближався до будки, Граф ставав між ним і входом, гарчав і благально дивився, ніби хотів сказати: «Прошу, не заходь туди» — і коли, зрештою, Андрій хитрістю заманив Графа в кухню, набравшись сміливості, зазирнув усередину будки і завмер: під старою ковдрою кутався маленький кошеня, брудний, змучений і кволий; Граф прихистив його, спав надворі, щоб не лякати, і стеріг входи як справжній скарб, а Андрій, міцно пригорнувши малечу до грудей, прошепотів: «Ти — найкращий пес, Граф… кращий за багатьох людей», і відтоді на подвір’ї мешкало вже троє друзів, а будка, зроблена з любов’ю, стала домівкою для врятованих сердець.
Зима огорнула подвіря у Якова пухнастою ковдрою снігу, а його відданий собака Бурий, велетенський вівчар
ZigZag
Без категорії
024
Син не приїхав на мій ювілей — 70 років, пославшись на роботу. А ввечері я побачила у соцмережах, як він святкує день народження тещі в ресторані
День розпочався дзвінком рівно опівдні, ніби хтось розрізав довге очікування навпіл. Я, Галина Олександрівна
ZigZag
Без категорії
03
Ти використовуєш нашу бабусю у своїх інтересах: вона доглядає за твоєю дитиною, а мою навіть на вихідні не бере – родинні суперечки та важкі рішення в українській сім’ї
Знаєш, бувають такі моменти, коли треба швидко вирішити проблему, хоч розумієш, що ідеальних варіантів немає.
ZigZag