«Коли ж тебе вже не стане?» прошепотіла невістка під моїм ліжком, не підозрюючи, що я все чую, а мікрофон

Привіт, друже, послухай, я хочу розповісти, як усе сталося, наче посвому. Забудь, що в тебе була дочка

Турбота про старих людей це як дивний сон, у якому все одночасно реальне і фантастичне. Мій старший брат

Родичі зявились саме тоді, коли я збудував будинок на березі Чорного моря. Я народився в крихітному селі

Колись давно, згадуючи ті роки, я спостерігала, як Зоряна Ковальчук, колишня колежанка, стояла перед

Зоряно Петрівно, ви ж доглянете за хлопцями? Чи можна на вас розраховувати? прошепотіла під кутом Оленка

Нехай твоя дружина поки що на дачі побуде, пролунав суворий голос свекрухи з кухні. У мене до дому приїжджає

Ранок. У сусідніх будинках ще сідали останні вогники, а Андрій уже сидів за столом у своїй однокімнатній

Ти просто накидаєшся! голос Михайла розлунюється по всій квартирі, лунаючи в вузькому коридорі.

Ненароджувальна баба вже й не баба, а півбаба, так сказала моя свекруха, і Мари́нка лише крихітно посміхнулася









