Волонтерка Катя підвела очі від журналу реєстрації й утупилася на відвідувачку. За три роки роботи в

Андрій більше полюбляв літню риболовлю, але й узимку регулярно виїжджав кілька разів. Як він казав, «поморозитися».

Андрій Сергійович Вовк прив’язав її до стовпа на автозаправці за шістдесят кілометрів від дому.

Собаку звати Туман. Великий, кудлатий, сірий, як грудневий ранок, він живе у Зоренків у дворі вже вісім років.

Кіт сидів на підвіконні й дивився вниз, у двір, де голуби ділили хлібну скоринку. А Тарас дивився на кота.

Собаку звали Туман. Великий, кудлатий, сірий, як грудневий ранок, жив він у дворі Зоріних уже вісім років.

Михайло стояв на тому самому місці, де п’ять хвилин тому залишив Ганну, розгублено дивився на всі боки

Ніна Степанівна побачила його о пів на восьму ранку. Геннадій стояв біля ліфта й тримав кота.

— Олено, ти що, серйозно думаєш, що я після розлучення по під’їздах буду поневірятися?

Слухай, я тобі розповім таку історію. Михайло стояв на тому ж місці, де п’ять хвилин тому залишив










