Ой, привіт, маю таку історію, хоч просто розповісти, як подрузі за кавою. Мені 38 років, ось уже два

З самого дитинства мої батьки повторювали мені, що я нікому не потрібна й що нічого вартісного з мене не вийде.

Наталю, тебе немає вже цілих п’ять років. Ти не цікавишся, як я живу і що зі мною зараз.

Все це трапилося вже давно, понад два роки тому. Термін моєї відрядження добігав кінця, і я мав ось-ось

Іди і більше не повертайся Іди, чуєш? пошепки зі сльозами в очах просив Михайло. Іди, і більше не повертайся!

БОРІДА СИВА, ДУША ЧИСТА Ти весь час мені брехала! Я припиняю наше листування. Дуже розчарований у жінках.

Іди і більше не повертайся Іди, чуєш? пошепки зі сльозами в очах просив Михайло. Іди, і більше не повертайся!

Артем, нам треба серйозно поговорити. Оксана нервово розгладжує скатертину на кухонному столі, зосереджено

Запис у щоденнику, 18 березня, м. Львів Сиджу у сквері біля будинку для літніх людей і не можу стримати сліз.

Послухай, доцю, є одне діло Я вже наперед знала, що розмова буде непроста. Як мама починає з «Послу-у-ухай»