— Гаразд, хлопці, на вудку ще встигнемо, — вирішив Віктор і схопив садок. — Треба виручати небораку!
Гаразд, хлопці, хапайте сітку, сказав Ігор і взяв підсака. Біда не чекає. Ігор керував катером по дніпровській

Щодня після школи Вітя йшов брукованими вулицями з рюкзаком на одному плечі й квіткою у руці ніжною

Ой, не віриться! Мій найкращий друг батько Олежкові! Чотири роки годував, годував, а виявилось не мій…

Дівчинко, ти до кого? запитав я. Я шукаю маму, ви її не бачили? На мене подивилась маленька дівчинка

Чоловік у костюмі зупинився біля прилавка. Його холодний, але водночас стриманий погляд спинився на галасливому хлопцеві.

За тобою мама прийшла, збирайся. Кажуть, що кожна дитина в дитячому будинку чекає цих слів.

Дитина, яку ніхто не міг розговорити поки не зустріла її Мати Марічки боролася з хворобою вже не перший рік.

Колись давно, на тихій воді Канівського водосховища, Віктор Петрович керував своїм човном. Пасажири мешканці

Як ноги розводити це легко, а от взяти на себе відповідальність ні. Тоді вже краще від дитини відмовитися.

«Якщо дитина схожа на нього буде відмовлюся Життя дам, а відмовлюся!» без кольору в голосі промовила Олеся.










