Не чула я про свою падчерку, Маряну, уже, здається, вічність. Тож коли вона запросила мене на вечерю
**Щоденниковий запис** Зима знову наближається, а я не знаю, як переживу її сама. Тарифи на газ скажені
Коли я вперше побачив його, він сидів у самому куті. Не гавкав, не простягав лапу, не наближався.
Коли я вперше побачила її, вона сиділа біля стіни. Не гавкала, не просила уваги, не наближалася.
Марія відчула, як щоки їй палають, а серце стискається. Гомін сміху, підняті вгору телефони, погляди
Того дня на пляжі з онуками мені здалося, що світ перекинувся. Вони раптом закричали, показуючи на кавярню
Мурчика вигнали. Знову. Вже третій раз за його недовге життя. Долю він мав нелегку. Лише рік минув, а
І ось прийшла зарплата. 5 000 гривень, усі лише мої. Я сиділа з розпискою в руці й не вірила своїм очам.
Батько подарував хворій доньці собаку з притулку, а потім поїхав Коли він повернувся раніше, побачив
Я ж тебе попереджала куди гроші подів, туди й вечеряти йди! І снідати теж! оголосила дружина та сіла