Петро був старим бойгаком. Жив собі та й жив, самотність його не мучила. Працював, як віл у ярмі.

Вероніка Кирилюк була гострою на язик. Що б не траплялося в офісі, вона завжди говорила те, що думала

Мені сімдесят років. Я самотня, як пень у полі. Стала тягарем для власної доньки. — Донечко, приїдь увечері…

Минуло вже три роки. Коли мій син Олесь привів до нашого дому нову дружину — жінку з двома дітьми від

Вероніка Кирилюк була жорсткою у спілкуванні. Скільки її знали колеги, вона завжди різала правду-матку.

«У вас місяць, щоб з’їхати з моєї квартири!» — різко заявила свекруха. А мій чоловік лише мовчки підтвердив її слова.

Жадібність, прихована під маскою турботи, часто стає ножем у спину. Хто думає, що родина — це гарантія

Мені зараз сімдесят. Я самотня, як та сосна в полі. Я більше не мати, а тягар для своєї доньки.

Це триває вже третій рік. Коли мій син Олег привів у наш дім нову дружину — жінку з двома дітьми від

Все почалося пізнього вечора, коли дзвінок сина перервав мою вечірню каву. “Мамо, Маріянку забрали