Оце моє життя — це низка втрат і див, які навчили мене цінувати теплоту родини та доброту тих, хто став

Записано в щоденнику: Я дозволила синові з родиною пожити в себе. А тепер сама знімаю житло, поки в моїй

Досі немов у сні пам’ятаю той день, коли сестра подзвонила мені з дивними привітаннями: — Ну от і все!

Моє сердце тріскається від болю та страху. Моя невістка хоче позбавити мене дому, який я берегла все

Завжди мріяла про онуків. Ці думки супроводжували мене ще з дитинства мого сина Тараса. Уявляла, як буду

**Щоденниковий запис** Моє життя — це нитка втрат і див, яка навчила мене цінувати тепло роду та доброту

Забулися ті часи, коли я пустила свого сина з його родиною жити до себе. А тепер сама мандрую по найманих

Сорок сім років. Майже півстоліття. Майже все моє життя. Ми пройшли разом молодість, зрілість, хвороби

Досі, ніби крізь туман, згадую той день, коли мені подзвонила сестра й почала вітати: — Ну, нарешті!

Я занапастила шлюб сина, бо невістка не могла народити. А потім життя показало мені, хто насправді вартий щастя.