Мудра теща. Пожила жінка поливає кімнатні квіти на підвіконні, в кімнату вбігає її донька, жінка близько
У них, що, немає родичів? Навіщо ти їх привела? Слід шкода Шкода? А нас не шкода? Ми тут майже втиснутися
Лавочка для двох Сніг уже зійшов, але земля в парку ще була темною й вологою, а на доріжках лежали вузенькі
Я народила трійню, а чоловік злякався й втік навіть з пологового мене не зустрів. Трійнята?
Я живу на краю маленького села, що губиться серед полів. Стара хатина з потертими ставнями, ланка, що
Я вже втомилася нести вас усіх на своїх плечах! Не залишилося жодної копійки годуйте себе, як хочете!
У той вечір, коли сонце ледь торкалося поверхні озера Синевир, юна Зоряна, ідучи стежкою між кленами
Коли я зайшов у літак, одразу побачив, що наші місця були зайняті. Я з дружиною планував поїздку до родини у Львові.
Ні, тепер їхати не треба. Подумай сама, мамо. Дорога довга, ніч у потязі, а ти вже не молода.
Ти користуєшся нашою бабусею: вона доглядає за твоєю дитиною і не хоче брати мою навіть на вихідні
Іноді у житті трапляються моменти, коли швидко потрібне рішення, саме це і сталося зі мною, Ларисою.
Моєму сину вже чотири роки. Без жодних сумнівів, для мене він ідеальний. Не можу сказати, що поводиться він завжди добре, але я й не знаю жодної дитини, яка була б ідеальною. Всі вони трохи бешкетники. Зараз я очікую на другу дитину. І у цьому вся справа.
Коли настав час наступного візиту до гінеколога, мене відразу направили до лікарні — з’явилися приводи для занепокоєння. Відкладати не можна було. Виникло питання: хто ж доглядатиме за моїм сином?
Чоловік був у відрядженні й мав повернутися лише через десять днів. Батьки — на роботі. Інших рідних поруч не було. Бабуся вирішила допомогти — сказала, що доглядатиме онука до мого повернення. Я сумнівалася, чи впорається вона: їй сімдесят, а мій хлопчик дуже непосидючий. Хто знає, як буде…
Рішення було прийняте: вдень із хлопчиком залишиться бабуся, а після роботи батьки заберуть його до себе. Так ми і вирішили.
Але я все одно хвилювалася, бо мова йшла про мого сина. Що робити? Я постійно телефонувала бабусі, питала, як справи. Дивно, але вони змогли знайти спільну мову. Тиждень минув швидко. Повернувся чоловік та взяв усе під контроль.
Мене вже скоро мали виписати. Й тут зателефонувала моя сестра й була дуже обурена. Її доньці всього два роки, вона кілька разів просила бабусю побути з малою, але бабуся відмовилася — казала, що дитина ще занадто маленька.
Сестра буквально на колінах благала бабусю. А та не погодилася!
— Ти скористалася бабусею! — сказала мені сестра.
Я пояснила, що була у безвиході, не могла взяти сина з собою до лікарні. Я і тебе про допомогу просила, але ти також відмовилася. Просто хотіла відправити свою доньку до бабусі, щоб мати час перепочити й зайнятися своїми справами. Чи розумієш ти різницю між нашими випадками? І як ти можеш так маленьку дівчинку залишати на бабусю? Краще віддай її до своїх батьків.
— Вони не хочуть з нею сидіти! А мені що, завжди все самій тягнути?!
Я вважаю, що сестра помиляється: між двома і чотирма роками велика різниця. Якби була можливість, я б сина до рідних не віддавала. Але сестра вважає, що я скористалася бабусею. Ти користаєшся з бабусі. Вона дивиться за твоєю дитиною, а мою навіть на вихідних не бере. Іноді трапляються
