Колись давно, у давній-давній українській землі… “Ну що, у Олега все гаразд. Виписую в садочок.”

**Щоденник** Ранком у відділення для недавно народивших мам з’явилася лікарка-гінеколог. Вона виглядала

**Щоденниковий запис** Сьогодні прокинувся пізно — спішити нікуди. Сім років на пенсії, доглядати ні за ким.

Холодний вітер вив нічого того зимового вечора, а дощ пробивався крізь мій поношений светр, занурюючись

У місті сніг майже розтаяв, лише на тротуарах залишився пісок, що вївся у лід. А на кладовищі він лежав

Бабця навчила його уроку, який він не забуде ніколи Наша бабця завжди була опорою родини. З теплим серцем

— Мамо, ти зовсім з розуму з’їхала? Слова доньки вдарили Олену, ніби під груди. Боляче. Вона мовчки продовжувала

«Ранком» Світанок лише зазирав у вікна, коли до палати зайшла лікарка – молода, в охайному білому халаті

Оксана приїхала до будинку своєї свекрухи на тридцять хвилин раніше і випадково почула слова чоловіка

Я знепритомніла на родинному зборі, тому що чоловік не допомагає з новонародженим, щоб я могла поспати