— Оленко Іванівно! Та що ви робите?! — кричала Марія Степанівна, розмахувала у повітрі зім’ятою довідкою.

**На пташиних правах** — Марійко Іванівно, сьогодні в Олега батьківські збори о шостій. Вам треба буде

– Мам, що з тобою? – Олеся потягнула матір за рукав. – Чому мовчиш? Я ж питаю! – Усе добре, доню, – Ганна

Ось адаптована історія у відповідності до української культури: — Чудово. Зробив дружині дитину — і під

Тиха жінка гучно сказала — Василю Петровичу! Та скільки можна терпіти?! Вже другий раз за тиждень ви

**Спробуй, дівчино** — Знаєш, дитино, тобі доведеться дуже постаратися, щоб вписатися в нашу родину

Я стояла біля вікна у палаті міської лікарні, де лежала мама. За ширмою вона металась уві сні, кликала

Свекруха шепотіла за спиною: — Що це ти несеш, Маріно Федорівно?! — голос Людмили Василівни дзвенів від обурення.

**Щоденниковий запис** Сьогодні вранці Алла, моя невістка, уже з порога засипала мене наказами: — Ніно

Сон був дивним, ніби плив у дощовій млі. Вихід з метро забився людьми. Небо ридало рясними краплями