Він завжди відчував, ніби жив не на своїй дорозі, наче головний поїзд вже давно від’їхав, а він
Мудра теща. Пожила жінка поливає кімнатні квіти на підвіконні, в кімнату вбігає її донька, жінка близько
У них, що, немає родичів? Навіщо ти їх привела? Слід шкода Шкода? А нас не шкода? Ми тут майже втиснутися
Лавочка для двох Сніг уже зійшов, але земля в парку ще була темною й вологою, а на доріжках лежали вузенькі
Я народила трійню, а чоловік злякався й втік навіть з пологового мене не зустрів. Трійнята?
Я живу на краю маленького села, що губиться серед полів. Стара хатина з потертими ставнями, ланка, що
Я вже втомилася нести вас усіх на своїх плечах! Не залишилося жодної копійки годуйте себе, як хочете!
У той вечір, коли сонце ледь торкалося поверхні озера Синевир, юна Зоряна, ідучи стежкою між кленами
Коли я зайшов у літак, одразу побачив, що наші місця були зайняті. Я з дружиною планував поїздку до родини у Львові.
Ні, тепер їхати не треба. Подумай сама, мамо. Дорога довга, ніч у потязі, а ти вже не молода.