13 листопада, день, який залишив слід у моєму серці. Повертався я додому після довгого чергового в лікарню
Олеже, посидіши з Мишком хоча б кілька годин, Поліна незадоволено дивиться на чоловіка. Мені треба до лікаря.
17 листопада, Київ. Дощ й досі стукає в вікна, мов би хоче розповісти свою стару нічну казку.
Навіщо тобі працювати, кохана? Я заробляю досить. Ти займайся домом, нашими дітьми, коли вони зявляться.
Тієї ночі я вигнала з дому свого сина та його дружину, забравши їхні ключі: настав момент, коли я зрозуміла досить.
Мій чоловік і його коханка підміняли замки, коли я була зайнята роботою вони зовсім не усвідомлювали
Дочко, сьогодні тобі 32роки! Щиро вітаю і дарую цей милий сувенір Наталія Василівна, мати Зоряни, простягнула
Володимир Климчук довго стояв нерухомий. Світ, у якому він був переконаний, що може купити вселюдей
Слухай, трохи незручно зізнатися, Дмитро з соромом усміхнувся і постукував пальцями по столу, я забув
Що тепер буде? запитала Одарка, ніби боялася власного голосу, а не коханого. А що? Надсилатиму тобі сватів