– Ти не варта моїх сліз, – сказала мати, заколюючи волосся шпилькою з бурштином. – Пам’ятай, Олено: якби

— Я їду, тату, — голос Соломії тремтів, але в очах горів вогонь. Вона стояла біля дверей їхньої маленької

**Повідок непорозумінь** — Даниле, вставай і веди Тобі гуляти, я не робот! — Андрій Коваль вдарив долонею

Тетя Оля вирішила, що знає краще Соломія здригнулася від різкого дзвінка телефону. На екрані світилося

**Щоденниковий запис** Лампа ледь не розвалила нашу родину. — Марічко, Юрку, хто з вас розбив мою лампу?

— Я їду, тату, — голос Соломії тремтів, але в очах горів упертість. Вона стояла в дверях їхньої тісної

Тетя Оля вирішила, що знає краще Соломія здригнулася від різкого дзвінка телефону. На екрані світилося

— Оля, хто з тобою на фото? Якийсь парубок у шкірянці? — Віктор Коваль тиснув пальцем на пожовклу фотографію

Захід кохання, світанок кар’єри — Я йду, Тарасе. І не намагайся мене зупинити, — Олеся стискала

Олена витирала пил у кабінеті чоловіка, коли ганчірка зачепила купу паперів на краю столу. Аркужи розлетілися