Я любила його. А він — мого подругу Ольга Володимирівна стояла біля вікна та дивилася, як по двірку стрибають

Маруся й незвично тато Не те щоб Марусе було байдуже до кривого батька, просто вона не могла його прийняти.

Усе було ідеально, поки вона не повернулася — Що ти тут робиш? — Марина едва не випустить із рук кав’яр

Надія мовчала. А свекруха заговорила все. – Іванна, ти молодець! Як красива, так і в кулінарії витонченість!

Весняне сонце пробивалося крізь вікна, відбиваючись від свіжопобіленених стін. Олена стояла біля плити

Скажіть, не тому Лія злякалася свого таці, а просто не прийняла. Хто він їй батько? Ніколи у Лії не було

Закільки вночі дзвінок у трішків. Я підняла трубку та почула голос дочки. — Тітько, це я Юрна. У мене краха!

Навесени, у волинському селі, де ліс затягнувся до самого краю неба, затихло життя в міжвоєнному містечку.

Сімейний вечер, якого ніхто не очікував – То ти повністю з глузду впала! Ми не можемо їх запросити!

Пізно ввечір дзвінок у телефон прорився в тиші. Я підняла трубку, і голос доньки залишив мене в розпачі. –