Якби не ти… Оксана та Марічка дружили змалечку: разом ходили до садочка, у школі сиділи за однією партою.

У відпустку за щастям Цілий рік ми мріємо про відпустку, готуємось, сподіваємось, що повернемось звідти

— Скільки вам років? — пластичний хірург Віктор Сергійович Коваль впільно дивився на гарне обличчя Соломії.

Здається, ми й не розлучались… Щодня Марійка йшла додому, сподіваючись, що Олесь повернеться.

Життя – то сюрприз за сюрпризом “Мамо, я пішла”, – з’явилась на порозі кухні Яринка.

**Щоденник** Першого ж дня в університеті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарні, схожі чимось.

Роса ще не зійшла з трави, туман повільно відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалось

Ради мене… Оксана монотонно проводила праскою по дошці. По скронях, шиї та вздовж хребта котилися краплі поту.

Ранкова роса ще не обсихала на трави, туман поволі відступав до протилежного берега річки, а сонце вже

Так і трапилось Марічка спішила додому. Під мокрим снігом ховалися острівці льоду, ноги роз’їжджались