Ще кілометрів сто залишалося їхати, коли фари висвітили червоне авто з піднятим капотом на узбіччі.

У лікарні, закутаній у напівтемряву, лежала дівчина. Світло від настільної лампи ледь освічувало її обличчя.

Щодня о пів на п’яту ранку Катерина Петренко приходила до пекарні «Золотий Колос», затишної крамнички

**Думки про минуле** Виходила я з магазину, спускалася по східцях, коли біля мене зупинилася червона іномарка.

**Щастя на долоні** Марія дивилася на себе у дзеркало: видовжене обличчя, великий гострий ніс, тонкі

Олесі було з ким порівняти себе – з іншими дівчатами. Навіть мама зітхала: “Так, дочко, не фортуна

Маленька палата в лікарні була занурена в півтемряву. Ліхтарик біля ліжка ледве висвітлював обличчя дівчинки.

Я завжди була дівчиною, яка більше ховається в тіні, ніж світиться. Вчителі казали про мене: “

Хотів колись прийти до тебе і сказати, що кохаю… Олена Миколаївна поклала останню перевірену зошиту на стіл.

Щастя в долонях Христина дивилася на себе у дзеркало: видовжене обличчя, великий гострий ніс, тонкі губи