Чотирнадцять років тому, у холодний зимовий день, молода жінка на ім’я Оксана Ковальчук поспішала вниз

Олена зранку почувала себе не дуже добре. За вікном сипав сніг. Вона зраділа, що вчора зходила до магазину

**Щоденниковий запис** Сніг за вікном, мов білий ковер, укрив подвір’я. Я вийшов із хати, зупинився на порозі.

**Рокова лижня** Весело стукали по рейках колеса приміської електрички. Уздовж колії стіною стояли розлогосвітлі

**1 січня, щоденник** Олеся вперто скидала дзвінки, а Данило дзвонив знову і знову. — Олесю, ну відповідь хоч раз.

Щастя під лавкою Оксана зайшла після роботи до крамниці. До Нового Року лишилося чотири дні, а в неї

**Один крок до щастя** З дитинства Олена була гарненькою дівчиною. Невисока, білява, зі стрункою фігурою

Олена зранку почувалась нездужаюче. За вікном сипав сніг. Вона зраділа, що вчора встигла до крамниці

Сентябрь. До нашого класу прийшла нова дівчинка — Соломія. Така тоненька й крихка, наче зіпсуєш диханням.

— Не жалій. Значить, не кохав. — Ти ж не замерзнеш у цій сукні? На вулиці мінус двадцять, а вночі ще