**”Якби ми зустрілися раніше…”** Сьогодні вранці я знову опинився в тій самій поліклініці.

— Привіт. Ми ж так і не пішли з тобою в кіно тоді, — промовив він перше, що спало на думку, забувши заздалегідь

— Здравствуй, Марічка! Як справи? Давно тебе не бачила. Донька все ще без пари? — зупинила біля крамниці

Ось адаптована історія: Я просто хотіла бути щасливою Оксана відкинула ковдру, перевернула подушку на

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка перехопило подих, і в очах зайшкряблилися сльози.

**Таємниця старої фотографії** Микола та Олеся навчалися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічим особливим.

Оксана Романчук була слухняною дитиною. Вчилася добре, мамі з бабусею клопоту не завдавала.

Тайна старої фотографії Микита й Олеся вчилися в одній групі. Дівчина як дівчина, нічого незвичайного.

— Як це не можете? Це ж ваша мати. Ви плакали у неї в палаті, а тепер не хочете хоронити? — Оксана задихнулася

У сюрійний сон, де логіка ковзала, ніби масло по сковороді, Остап зупинив свій “ЗАЗ”