Дві ночі та один день Соломія то й діло споглядала на годинник. Час повз із швидкістю равлика, повільно

**Щемить пам’ятати, неможливо забути** Травень розкрив свої теплі обійми, а потім несподівано кинув у

Агов, чи ви чуєте? Хочу лиш розкрити вам очі… Ярослава сиділа за кухонним столом, обмінювалася думками

Дві ночі й один день Оксана то й діло кидала погляд на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко.

Ало, ви слухаєте? Просто хочу вам відкрити очі… Соломія сиділа за кухонним столом і думала, що робити далі.

«БЕЗ ДОМУ І ГОЛОДНА» — напис на картонці, який тримала жінка, яку я прихистила… а потім того ж дня сама

**Прогулянка по хмарам** Сірі хмари сіяли дрібним дощем. Олег підставив обличчя, і вмить шкіра вкрилася

— Ви мені нічого не зробите. Я не винен, — пробурмотів Микола і подався назад. Його трясло від страху.

Ось адаптована історія, переосмислена для українського контексту: Віра не хотіла нічого розповідати мамі

— Роблю, що хочу! Це ж моя хата. Не подобається — іди геть! — вигукнув Олесь, грізно глянувши на матір.