Оленка з подругою Марійкою вийшли з університету. Додому йти не хотілося, тож Оленка запропонувала: “

Дівчата, зізнавайтесь, хто з вас Олеся? дівчина подивилася на нас із подругою з хитрістю в очах. Я Олеся. А що?

Наталю Степанівно, я з вашим сином більше не житиму, так і передайте йому, промовила Оксана.

Зірка було одинадцять років, і вона босоніж ходила камяними вуличками Львова. Кожен камінь, кожна защербина

Олена зі своєю свекрухою сиділи на вкритій рядном ліжку. Обидві в теплих светрах, бо хату щойно почали гріти.

Полумя охопило маєток але те, що винесла покоївка, приголомшило всіх. «Пожежа! Кухня горить!

“Він схожий на твого зниклого сина,” прошепотіла моя наречена. І те, що сталося далі, приголомшило

Соломія з подругою Маріанною вирішили прогулятися в парку після занять. “Марі, ходімо трохи пройдемось!”

**Щоденник:** У тихому селі на Волині, серед золотих пшеничних полів та старих верб, жив семидесятирічний

Сон, який став кошмаром. Оксана Коваленко поверталася додому втомлена, але щаслива, коли її авто зупинилося