Вона не прийшла… Бо вже не зможе Він повернувся з відрядження трохи раніше, ніж зазвичай – о шостій

Запізніле розкаяння Ніколи Оксана не мріяла про другу дитину. З Іваном вони вже мали семирічного сина

— Дитинко моя, бідолашна дівчинко… — шепотіла крізь сльози Оксана, пригортаючи до серця новонароджену донечку.

**Осінь прощення** — Наталко Святославівно, навіщо вам це?! Хай би Василенко її оперував! — голос медсестри

**Спадок чужої крові** Сьогодні, як завжди, повернулася з роботи додому. Пуста квартира зустріла мене

**Осінь пробачення** Щоденник Наталії: — Наталіє В’ячеславівно, навіщо вам це?! Хай Василенко її оперує!

У приміщенні ординаторської панувала незвична, дзвінка тиша. Головна акушерка, Ганна Іванівна, сиділа

Запізніле каяття Соломія ніколи особливо не мріяла про другу дитину. У них із Дмитром уже був семирічний

**Карою за жадність: Історія про водяного-обманщика** Двері скрипнули майже миттєво, лиш він торкнувся

Вона не прийшла… Бо більше не зможе Він повернувся з відрядження трохи раніше, ніж зазвичай — о