— Ну, я пішов… Оленко. — Іди. — Я йду, Оленко, чуєш? — Іди, Василю, іди. Лише коли двері за Василем

— Ну, я пішов… Оленко. — Іди. — Я йду, Оленко, чуєш? — Іди, Васю, іди. Лише коли двері за Васем

Тіні на кухні Коли Тарас втретє знайшов на столі шматок грушевого пирога, який він точно не приносив

Ось як історія звучала б, якщо б ми переказали її за українськими реаліями: “В тісноті, та не в

Вікно, де більше ніхто не чекає Він відчув щось не те не одразу, але десь глибоко все натякало: у цій

У тісноті, та не в образі — Оленко, ну нічого страшного, трішки потеснишся. Це ж твоя рідна сестра, —

Коли мовчання стало голоснішим за слова Ранок був холодним, наче осінь вдерлася до міста без попередження.

Ви́бір неминучий Оксана здригнулася від різкого оклику: — Гей, негіднику! — Віктор заніс над цуценям

Вартовий Степанов Степанов з’явився на заводі на початку зими, з першими морозами. Ніхто не знав, звідки

Вікно, у якому вже ніхто не чекає Він зрозумів, що щось не так не відразу, але десь глибоко всередині