26 листопада 2025 року Сьогодні в мене на душі важка розмова з усіма, хто колись був названий сімєю.
Любов, що трималась за руку аж до останньої секунди У останні місяці життя моєї бабусі Олени, коли в
Лікарняна передкімната пахла кавою, хлором і страхом. Я сидів, стискаючи руки так, що пальці тряслись
«Я допоміг літній парі з пробитим колесом на шосе – тиждень потому моє життя кардинально змінилося.»
Зупинившися на крижанозасніженій трасі біля Києва, я без роздуму підїхав до старенької пари, у крихітному
14 листопада 2025 року Сьогодні знову роздумую про те, що батько, хоча й давно зник з нашого життя, залишив
Що ти, дідусю, тут робиш? Ти йдеш на прогулянку? У такому віці я б залишився вдома! Григорій Коваль вирівняв
Прошу тебе, дитинко, помилуй мене, вже три дні я не їв жодного крихтика хліба, а грошей у мене не залишилося
Ти знаєш, моя багатозаможна сестра Віра знайшла мене бездомною під мостом у Києві. Вона підняла мене
Мої родичі вже чекають, коли я залишу цей світ. Вони роздумують, як зайняти мою квартиру на Хрещатику
Забобони чи реальність? Не знаю, як це сказати зітхнула Марія Ковальчук, стоячи біля каси в магазині