Я довго мовчала про це. Не через сором, а через страх осуду. Бо як так — відмовитися від батьків, припинити

Усе почалося з найяскравішої події — народження онучки. Я, як любляча мати та бабуся, кинулася допомагати

**Коли Бог приходить без дзвінка** Це сталося у лютому, одного з тих довгих вечорів, коли зима наче навмисне

Ви́бір, якого́ я ніко́ли не хоті́ла: між чоловіком і онуками Я, Дарина Олексіївна, прожила́ з чоловіком

— Бабуся, а ти можеш бути бабусею ще раз? — Що це ти, Зоря, видумуєш? Не розумію. — Розумієш, бабуся

Все почалося з найяскравішої події — народження онуки. Я, як любляча матір і бабуся, кинулася допомагати

Багато років я мовчала про це. Не через сором — боялася засудження. Адже ж як — відмовитися від батьків

Онуча розчиняється на очах. Вона починає ненавидіти і матір, і молодшу сестру. Я боюся, що доведеться

— Бабуся, а ти можеш бути ще раз бабусею? — Що ти видумуєш, Марічко? Не розумію. — Розумієш, бабусю

Багато років я мовчала про це. Не через сором — боялася засудження. Адже ж як — відмовитися від батьків