**Щоденниковий запис** Коли я погодилась, щоб свекруха мала ключі від нашої оселі, мені й на думку не

— Бабуся, а ти можеш бути ще однією бабусею? — Що ти видумуєш, Зоре? Не розумію. — Розумієш, бабусю

Я йду, Олександре… Скажу прямо — я закохалась. Поряд з ним я знову відчула себе жінкою. Олександр їхав

Онука тане на очах. Вона починає ненавидіти і матір, і молодшу сестру: Боюся, що мені доведеться забрати

«Мама сидить у нас на шиї» – коли я прочитала ці слова, усе всередині завмерло. В моїй двокімнатній хрущовці

У дніпро́вського роддому спочиває невістка, а ми з чоловіком ледве справляємося з онуками. Чи не навмисне

Сьогодні вранці мати подзвонила мені з тривогою в голосі: — Донечко, зайди, будь ласка, до нашої сусідки

Молода сноха відпочиває в пологовому будинку, а ми з чоловіком ледве справляємось з онуками.

Згадайте, як це — жити на чужих хатибах довгі роки, не знаючи, коли висмикнуть тебе за поріг?

Свекруха все життя боготворила своїх дочок. А тепер доглядати за нею на старість маю я. У неї троє дітей.