Дідусь, віддай хату — ти вже своє прожив. Після його слів донька кинула три слова й грюкнула дверима.

Завжди була з тих жінок, що живуть заради дітей. Від безсонних ночей, коли син був зовсім маленький

Я стояла у вікна, тримаючи руки біля серця, коли Соломія, моя єдина донька, увійшла в хату зі своїм нареченим.

Сьогодні я писатиму в щоденник… Бо треба вилити те, що гризе мене зсередини. Мені лише двадцять п’ять.

«Тато, віддай квартиру — ти своє вже прожив». Після його відповіді донька кинула три слова й грюкнула дверима.

На золоту річницю весілля мій чоловік зізнався, що ніколи мене не кохав… Як слід приготувала святковий

Я завжди боялася розлучення. Навіть думка про те, що мій шлюб може розпастися, здавалася мені жахливим

Я завжди боялася розлучення. Навіть думка про те, що мій шлюб може розпастися, здавалася жахом, до якого

Мені шістдесят вісім. Я вдова. Вже давно. Чоловік пішов тихо, уві сні, без слів, без прощань.

10 червня Сьогодні щось дуже важке на серці. Хочеться вилити думки на папір, може, тоді стане легше.