26 листопада Сьогодні я, Андрій Петрович, записую у щоденнику спогади про останній візит мами, Марії
Я ніколи не кохав свою дружину і багато разів сказав їй про це. Це не була її провина: ми жили досить добре.
Привіт, мій колишній чоловіче! Мабуть, ти й не дочитаєш цього листа. Все давно сказано, а з часом, коли
Туман розсіявся Останнім часом Олена часто задумувалась про своє життя. Однаково тягло нудота день за
На поминках мого чоловіка я отримала смс з незнайомого номера: «Я ще живий. Не довіряй дітям».
Тату, більше не ходи до нас. Бо коли ти йдеш, мама завжди починає плакати і плаче до самого ранку.
08 листопада 2025 р. Сьогодні я знову задумався над тим, як наші стосунки з Зоряною і її сином, Максимом
Повернувся пізно вночі й одразу кинуся під душ. Не встиг навіть зняти черевики біля дверей, кинув піджак
Дорогий щоденнику, У нашому селі Червонопис, де поля пахнуть маком, а вітер шепоче старі казки, я, Катерина
Ти не повіриш, що вчора сталося! У мене в ньому, в нашому дворику в Києві, ціла буря, а потім справжній фільм.