**Щоденниковий запис** Мене звати Марія Степанівна, мені шістдесят дев’ять років. У мене два сини, три

Коли бабуся дізналась, що онук збирається виселити її з власної квартири, вона швидко продала житло та

Усе своє життя я була просто служанкою для власних дітей. Лише після 48 років я вперше зрозуміла, що

Тепер мені сімдесят. Я сама, як та голка в стозі сіна. Для своєї доньки я — лише зайвий клопіт.

Чим більше живу, тим більше переконуюсь: ніякі родинні зв’язки не гарантують любові чи поваги.

Усе своє життя я була лише служницею для власних дітей. Лише після 48 років я вперше зрозуміла, що значить

Мене звуть Оксана, і ще кілька місяців тому я була певна, що розумію все про життя, шлюб і зраду.

Сьогодні мені 70. Я сама, як билинка в полі. Для своєї доньки я — лише обуза. Вона заміжня вже двадцять

Тепер мені сімдесят. Я сама, як та сосна в полі. Для своєї доньки я — тягар. Вона заміжня вже двадцять

Коли бабуся дізналася, що онук хоче її виселити, вона швидко продала квартиру й поїхала до Європи.