У центрі обласного міста, зазвичай жвавого та галасливого, того дня панувала зловісна, майже містична тиша.

**Мати для Соломійки** — Васильку, йдімо їсти, — ніжно промовила няня Оксана. — Ні, — відповів він, не

У родині розлад, то й хаті не рад. — Ненавиджу його! Він мені не батько! Хай тікає звідси. Ми проживемо

Капля води падала з крану точно в центр засохлої яєчні — тік-тік-тік. Оля завмерла біля раковини, стиснувши

ЛЮБОВЬ ПРОКЛЯТА —Що тепер буде? — тривожно вимовила Оксана, більше до себе, ніж до коханого. —А що?

У центрі обласного міста, зазвичай жвавого й галасливого, того дня панувала моторошна, майже містична тиша.

Дружити чи не дружити? — Тату, ну чого ти тулишся як кошеня! Я ж тобі не в Міністерство дурнів запропонував

**КАЗКА ПРО ОДНОГО ФЕРМЕРА** Жив был на світі фермер. Звичайний чоловік. Небагатий. Стара хатилька, худоба всяка.

**ЛЮБОВЬ ПРОКЛЯТА** —Що ж тепер буде? — тривожно промовила Олеся, більше до себе, ніж до коханого. —А що?

ДВА ЛАТЕ. — Добрий вечір, Тетяно Олексіївно! Вам, як завжди, два лате? — з усмішкою запитав я, тривожно